Кир Сотер Ортинський: Перший Єпископ, Засновник Братств та Просвітитель

24. 07. 2017 2212 Facebook X Pinterest WhatsApp Telegram

У 2007 році Філадельфійська митрополія Української Греко-Католицької Церкви урочисто відзначила 100-річчя призначення та прибуття до США першого греко-католицького єпископа, владики Сотера Стефана Ортинського. Нині минає вже 110 років від початку його діяльності на американській землі.

На фасаді церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці в селищі Ортиничі, праворуч від головного входу, розміщено пам’ятну таблицю: «Владика кир Сотер (Степан/Стефан) Ортинський ЧСВВ (1866 – 1916). Перший єпископ для греко-католиків у Сполучених Штатах Америки 1907 – 1916. Великий син українського народу. Пастир УГКЦ. Виходець із села Ортиничі. Відкрито на честь 100-ліття єпископату в США. «Брат Сотер, єдиний супутник і друг». Митр. Андрей Шептицький».

Герб владики Ортинського.

Майбутній духовний провідник українців-греко-католиків у США народився 29 січня 1866 року в селі Ортиничі на Дрогобиччині. Він походив зі шляхетного, глибоко релігійного роду Лебедів. Біографія Стефана Ортинського детально досліджена багатьма фахівцями. Зокрема, робота отця Івана Кащака (2007) глибоко аналізує його дитинство, юність, дорослі роки та діяльність аж до смерті 24 березня 1916 року, розглядаючи його церковну, громадську та благодійну діяльність. Матеріали, зібрані та опубліковані на ресурсі Дрогобицької Духовної Семінарії, також проливають світло на життєвий шлях Ортинського.

Дитинство та навчання

Стефан Ортинський народився 29 січня 1866 року в селі Ортиничі. Його родина, нащадки боярського роду Лебедів (що згодом взяли прізвище Ортинських від назви села), була глибоко релігійною та усвідомлювала своє шляхетне походження. У такому дусі виховувалися й п’ятеро дітей. Стефан, будучи веселим, рухливим, товариським та здібним хлопцем, здобув прихильність однолітків і звернув на себе увагу вчителів старанністю в навчанні, що пророкувало йому велике майбутнє.

Після закінчення школи Стефан Ортинський вступив до гімназії у Дрогобичі. Цей навчальний заклад тогочасний час вирізнявся виразним польським національним вихованням. Викладачі, здебільшого поляки, часто наголошували українським учням, особливо сільського походження, що вони «живуть на польській землі, їдять польський хліб, п’ють польську воду, дихають польським повітрям, а попри це, не знають добре польської мови». Проте, як свідчать спогади тодішнього учня гімназії о. Олекси Пристая, серед української молоді в Дрогобицькій гімназії панував «твердо-руський» дух, однак без москвофільського чинника. Цей дух розпалювався шовінізмом деяких професорів, що, парадоксально, прищеплював учням руський патріотизм. У таких умовах, як зазначає о. Пристай, «ми були тверді русини, й до цього прислужилися наші професори». Ці «тверді Русини» гуртувалися, створили співацький гурток (до якого належав і Стефан Ортинський) та вечорами співали українські пісні. На Різдво вони ходили колядувати до місцевих поляків. Така поведінка не до вподоби керівництву гімназії, і в 1883 році учнів Олександра Колессу, Олексу Пристая та Стефана Ортинського було відраховано. Усі троє продовжили навчання в гімназії у Стрию.

Кир Сотер. Перший єпископ Української Греко-Католицької Церкви у США Кир Сотер (світське ім’я Стефан Ортинський де Лабетц)

У 1882 році, за ініціативи архимандрита Климента Сарницького та з волі Папи Римського Лева XIII, розпочалася велика реформа чину отців-василіян. Ця реформа викликала значне невдоволення та протести тогочасної української галицької інтелігенції та частини чернецтва. Проте, вона привернула увагу 16-річного Стефана Ортинського і визначила його життєвий шлях. Молодий Ортинський поставив за мету стати місіонером-василіянином. Він вступив до чину василіян 3 лютого 1884 року, отримавши чернече ім’я Сотер. Новіціат пройшов у Добромилі, а філософію та богослов’я вивчав у Кракові, де здобув ступінь доктора філософії і теології з відзнакою.

Душпастирська діяльність

Священиче рукоположення Сотер Ортинський отримав 18 липня 1891 року. З 1894 по 1907 рік його місіонерська діяльність охопила всю Галичину. Його характеризували як людину глибокої віри, незвичайного проповідницького таланту, широких богословських знань, доброзичливого та лагідного характеру, рішучості у відстоюванні справедливості й правди, а також як щирого патріота. Слава про молодого проповідника-місіонера швидко розповсюдилася Галичиною. Після першого монастирського собору відновленого чину василіян у 1906 році, Сотера Ортинського призначено головним проповідником усіх василіянських місій. Він обіймав різні посади: у 1895 році був викладачем філософії та вікарієм монастиря; у 1896-1897 роках – еклезіярхом, проповідником та провідником «Апостольства молитви»; у 1898-1901 роках – місіонером та економом монастиря в Михайлівцях; з 1 листопада 1901 року – ігуменом монастиря; з 1905 року – місіонером у Дрогобичі; у 1906-1907 роках – місіонером та реколектантом у Львівському монастирі св. Онуфрія, а також директором місій у провінції чину.

Герб владики Ортинського

Архиєрейське служіння

Отець Сотер Ортинський мав прагнення займатися місіонерською діяльністю серед українців у Бразилії. Однак митрополит Андрей Шептицький бачив його майбутнім владикою для вірних в Америці. 28 лютого 1907 року Папа Римський Пій X номінував єромонаха Сотера єпископом для вірних русинського (греко-католицького) обряду в США. Ситуація на національно-релігійному тлі серед русинів з Австро-Угорщини, здебільшого галичан та закарпатців, була непростою. 12 травня того ж року в кафедральному Соборі Святого Юра у Львові митрополит Андрей Шептицький, єпископи Чехович та Хомишин уділили Сотеру Ортинському архиєрейські свячення.

Відділ УНС 239 Братство святого Георгія та «Наддніпрянський Сокіл» (Філадельфія). У першому ряді у центрі сидить ініціатор створення товариства Кир Сотер (світське ім’я Стефан Ортинський де Лабетц – перший єпископ Української Греко-Католицької Церкви у США)

27 серпня 1907 року нововисвячений єпископ Сотер прибув до США, де його тепло зустріли священики та віряни. Владика відслужив Молебень у храмі Святого Юра в Нью-Йорку. 17-18 жовтня 1907 року єпископ скликав першу конференцію духовенства в Нью-Йорку, запропонувавши масштабний план організації Церкви в Америці. Одразу після конференції Преосвященніший кир Сотер розпочав об’їзд парафій, проводячи реколекції та закликаючи до згоди та витривалості у вірі. Віряни почали прихильно ставитися до владики, якого його «золоте» слово та лагідна поведінка викликали любов і пошану. Коли було організовано товариство «Просвіта», головою обрали єпископа Сотера Ортинського. У жовтні 1910 року, скориставшись присутністю митрополита Андрея Шептицького, владика Сотер запланував урочисте посвячення кафедрального храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Філадельфії. На цю знаменну подію прибули папський легат кардинал Ванутеллі та апостольський делегат у Вашингтоні архиєпископ Фальконіо. Після візиту до Вашингтона Сотер Ортинський оселився у Філадельфії. До заслуг єпископа Сотера належать:

• Запрошення сестер-василіянок до США.
• Відкриття сиротинця для дітей-сиріт.
• Організація скаутського товариства.
• Налагодження діяльності вечірніх шкіл.
• Затвердження та видання Букваря, підручників, Біблії та катехизму.
• Сприяння у вишколі священиків для майбутньої семінарії.
• Заснування Союзу українців Америки «Провидіння» для фінансової допомоги парафіям.
• Заснування релігійних товариств «Відродження» та «Апостольство молитви».
• Започаткування видання часописів «Душпастир», «Америка», «Місіонер», «Єпархіальний вісник».

Посвячення катедрального храму Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у Філадельфії. У процесійній ході Кир Андрей Шептицький.

Апостольська Столиця, відзначаючи ревну працю єпископа Сотера Ортинського, рішенням від 27 травня 1913 року надала йому повну юрисдикцію в США, роблячи його незалежним від римо-католицької ієрархії. Конгрегація для поширення віри у справах східних обрядів видала «Декрет про духовну управу Греко-Руської Церкви в З’єднаних Державах Америки». Цей декрет став значним історичним здобутком і результатом праці та терпінь владики Сотера. За майже дев’ять років його діяльності було засновано 63 нові парафії, а для ефективнішої роботи всі парафії поділили на деканати.

З початком Першої світової війни, коли російські війська окупували Галичину та почали нищити УГКЦ і національні здобутки українського народу, Преосвященніший кир Сотер розгорнув широку кампанію зі збору коштів для допомоги постраждалій Батьківщині. Він двічі звертався з листами до російського царя Миколи ІІ з вимогою припинити переслідування в Галичині та звільнити митрополита Андрея Шептицького з ув’язнення. Також він звертався до уряду США з проханням про протекцію у справі звільнення митрополита Андрея.

16 березня 1916 року Сотер Ортинський захворів на запалення легень і через вісім днів, 24 березня, помер.

Сучасний вигляд Катедри Непорочного Зачаття у Філадельфії. Єпископ Ортинський похований у крипті катедри.

Представлений матеріал є надзвичайно цікавим та інформативним, переносячи читача у минуле. Аналізуючи інші публікації, часто можна знайти повторення загальновідомої інформації. Однак, деякі надзвичайно цікаві та важливі аспекти діяльності Кира Сотера Ортинського, що дивують і вражають, залишаються маловисвітленими.

Митра єпископа Ортинського

Однією з маловідомих сторінок життя єпископа (ця інформація публікується вперше!!!) є його захоплення та підтримка сокільських ідей. Нам вдалося віднайти факти, що підтверджують це. У США найпершим серед сокільських товариств було засноване Братство святого Георгія та «Наддніпрянський Сокіл» у Філадельфії. Вже у жовтні 1908 року, з ініціативи Його Преосвященства Кира Сотера, кілька свідомих парафіян при кафедральній церкві заснували сокільський осередок. Головою одностайно було обрано Кира Сотера! Товариство активно надавало соціальну та матеріальну допомогу українцям в еміграції та на Батьківщині. Зокрема, у перші роки існування товариство виплатило кілька тисяч доларів на лікування хворих, надало близько 200 доларів на будівництво монастиря у Чесапіку, сприяло закупівлі «Українського Городу» у Львові, «Рідної школи» тощо. Серед активних членів товариства слід згадати Т. Грицая, С. Гвіздя, І. Бабія та інших.

Т. Грицай

Судилося Киру Сотеру Ортинському прожити цікаве, плідне земне життя, багато сторінок якого нащадкам ще належить дослідити. Водночас, його життя було доволі коротким – лише 50 років. Уявіть, скільки ще добра він міг би зробити для людства, Церкви та України.

Олексій ЛЯХ-ПОРОДЬКО
Кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент

Використані джерела:

1. http://dds.edu.ua/ua/articles/2/slovo/2009/528-ortynskyy.html.
2. http://www.ukrarcheparchy.us/index.php?categoryid=83.
3. wikipedia.org/wiki/Сотер_(Ортинський).
4. http://uop.net.ua/
5. http://meest-online.com/culture/spirituality/pershyj-jepyskop-uhkts-v-amerytsi/.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття надає глибокий і детальний огляд життя та діяльності Кир Сотера Ортинського, першого єпископа Української Греко-Католицької Церкви в США. Вона особливо цінна тим, що висвітлює менш відомі аспекти його роботи, зокрема, заснування Братства Святого Георгія та «Наддніпрянського Сокола», а також його активну роль у підтримці української громади. Матеріал буде надзвичайно корисним для тих, хто цікавиться історією української церкви, еміграції та національного руху за кордоном, а також для дослідників історії українського організаційного життя в США.

Джерело: photo-lviv.in.ua