Перший український окуліст Галичини: історія лікаря з Великим Серцем

Михайло Кос: Перший український офтальмолог Галичини, «ходяча енциклопедія» та мандрівник

13. 08. 2016 4385 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Михайла Коса друзі називали «ходячою енциклопедією» через його глибокі знання з найрізноманітніших галузей. Він вільно володів вісьмома мовами, захоплювався мандрівками, об’їздивши значні частини Європи, Африки та Азії. Його літературний хист дозволяв яскраво описувати враження від подорожей у нотатках та спогадах. Все своє життя він присвятив медицині та безкорисливому служінню людям, ставши першим українським лікарем-офтальмологом у Галичині.

Михайло Кос народився 1863 року у містечку Комарно (Львівщина) в родині бургомістра Михайла Коса та Марії Ліщинської. Він мав трьох братів: Івана (військовий лікар, згодом адвокат), Андрія (адвокат, посол до рейхсрату) та Йосифа (лікар, батько композитора Анатоля Кос-Анатольського).

Родина Косів. Сидять зліва направо, ймовірно: Лідія Кос (дружина Йосифа Коса) із синами Романом, Михайлом (стоїть позаду) та Анатолем, Марія Кос (Ліщинська). Стоять брати Коси (другий зліва, мабуть, Михайло Кос) і невідомі, 1910–1913 рр. (зі сайту http://www.uaestrada.org/photo/kos-anatolskyj-anatolij)

Андрій Кос, брат Михайла Коса (зі сайту http://komarno.in.ua/statti/famouspeople/79-advokat-kos)

Композитор Анатоль Кос (Кос-Анатольський), племінник Михайла Коса (зі сайту http://www.uaestrada.org/photo/kos-anatolskyj-anatolij)

Початкову освіту він здобував у Комарні, продовжив навчання у львівській головній школі, а потім – в українській академічній гімназії, яку закінчив з відзнакою. У 1882–1888 роках студіював медицину у Ягеллонському університеті в Кракові, а в 1889 році проходив стажування у Ґраці та Відні. Будучи студентом, брав активну участь у громадському житті, був членом товариств «Академічна громада» (Краків) та «Січ» (Відень).

Комарно, вигляд ринку з парафіяльним костелом, кін. ХІХ – поч. ХХ ст. (зі сайту https://bmarikon.wordpress.com/2015/02/20/102) Ягеллонський університет, Краків, ймовірно поч. ХХ ст. (зі сайту http://stare-fotografie.flog.pl/wpis/2109655/krakow-uniwersytet-jagiellonski)

Після завершення медичної освіти, з 1889 року, Михайло Кос майже три десятиліття служив військовим лікарем. Свою кар’єру він розпочав у хорватському місті Беловар, а згодом практикував в інших регіонах Австро-Угорської імперії. Наприкінці 1890-х років жив у Ярославі, а в 1900 році переїхав до Перемишля. Там він обійняв посаду головного лікаря гарнізонного шпиталю, отримав звання полковника та займався відбором рекрутів до війська.

Площа Марії Терези, Беловар, Хорватія, 1900 р. (зі сайту https://www.kupindo.com) Площа Ринок у Перемишлі, орієнтовно 1940-ві рр. (зі сайту http://www.niezgoda.pl)

У шпиталі він познайомився зі Степаном Дмоховським, який став першим українським стоматологом на Галичині, і вони підтримували дружбу до кінця життя.

Гарнізонний шпиталь у Перемишлі, 1918 р. У першому ряді четвертий зліва Степан Дмоховський (фото з фондів Українського музею-архіву у Клівленд (США); зі сайту http://www.nasze-slowo.pl)

У Перемишлі доктор Кос завоював шану місцевої громади. Він виступав меценатом, підтримуючи українські організації та освітні заклади. Придбав будинок зі садом для української студентської бурси на вулиці Баштовій, який згодом передали на потреби притулку для літніх людей. Також передав свою особисту бібліотеку Товариству наукових викладів імені Петра Могили у Львові.

Греко-католицький собор св. Івана Хрестителя, який до 1946 р. був головним храмом Перемишльської єпархії (нині – римо-католицький костел св. Терези), Перемишль, 1910-ті рр. Фото J. Lövy (зі сайту http://www.pbc.rzeszow.pl)

Як завзятий мандрівник, М. Кос залишив низку вражень від подорожей Європою, Африкою та Азією, опублікованих як «Листи з дороги». У 1908 році він відвідав Наддніпрянщину, побував у місцях, пов’язаних із запорозьким козацтвом. Там він зустрівся з професором Дмитром Яворницьким, дослідником козацтва, та меценатом Євгеном Чикаленком. З останнім доля знову звела їх після війни, коли Чикаленко був інтернований у Перемишлі, і вони стали близькими друзями.

Дмитро Яворницький (зі сайту http://www.nbuv.gov.ua) Меценат Євген Чикаленко (зі сайту http://gig.if.ua/910)

Михайло Кос також активно займався публіцистикою. Він публікував у галицькій пресі та наукових збірниках популярні й фахові статті на медичну тематику, часто використовуючи криптоніми М. К., К-ъ, М. Його матеріали з’являлися на шпальтах видань, таких як «Записки Українського Наукового Товариства», «Українська Хата» (Київ), «Діло», «Збірник математично-природничо-лікарської секції НТШ» (Львів), «Перемиський Вістник», «Український Голос» (Перемишль). Таким чином, він значно сприяв медичній просвіті українців Галичини. За завданням Наукового товариства імені Шевченка він проводив антропометричні дослідження бойків, гуцулів та лемків.

Перша шпальта ч. 28 щоденника «Діло» за 1897 р. зі статтею Михайла Коса Перша шпальта ч. 26 часопису «Український Голос» за 1920 р. зі статтею Михайла Коса

Його окремі праці, як-от «Трахома» (Перемишль, 1907) та «Про полові справи» (Львів, 1905, 1908, 1912), були видані окремими брошурами. У 1910 році він написав алегоричну казку «Верба», яка збереглася у рукописі. Документи періоду Першої світової війни, написані німецькою мовою, також дійшли до наших днів.

Титульна сторінка брошури М. Коса «Про полові справи» (Львів, 1905) Сторінка брошури М. Коса «Про полові справи» (Львів, 1905) зі вступним словом автора

На початку Першої світової війни, внаслідок наклепів сусідів-поляків, доктора Коса, як «ненадійного», тимчасово перевели до шпиталю в західній частині Польщі. Однак, завдяки своїй сумлінній професійній діяльності у 1916–1918 роках, він був відзначений орденом Франца Йосифа. Після завершення війни він повернувся до Перемишля і продовжив роботу в гарнізонному шпиталі.

Орден Франца Йосифа, яким було нагороджено Михайла Коса (зі сайту http://germans-medal.com)

У період Західноукраїнської Народної Республіки доктор Кос був частиною санітарних служб Української галицької армії, очолюючи всі санітарні відділи міста. Згодом він відкрив приватну клініку, де працював до кінця життя. Він продовжував надавати допомогу полоненим та інтернованим українцям, а також приймав членів армії Української Народної Республіки, які перебували у Перемишлі. До кола його близьких друзів входили полковник Борис Палій-Неїло, ад’ютант Симона Петлюри, та Петро Шкурат, активний організатор культурно-освітнього життя.

Борис Палій-Неїло, полковник армії УНР, 1920-ті рр. (зі сайту http://histpol.pl.ua) Петро Шкурат (зі сайту http://ukrnationalism.com/history/645-petro-shkurat.html)

Михайло Кос дотримувався гетьманської орієнтації та українського консерватизму В’ячеслава Липинського, водночас критикуючи погляди Володимира Винниченка щодо радянської влади.

У 1929 році дві значні події – передчасна смерть брата Івана та близького друга Ярослава Окуневського – суттєво підірвали здоров’я Михайла Коса. Він поступово згасав і помер у 1930 році, на 67-му році життя. Похований на головному цвинтарі у Перемишлі.

Могила доктора Михайла Коса на головному цвинтарі у Перемишлі. Фото Юрія Гаврилюка (Колянчук О., Семенів В. Він лікував, учив і виховував. Михайло Кос – перший в історії Галичини українець-окуліст // Народне здоров’я. – 2015. – № 4 (квіт.)

Михайло Кос був винятково інтелігентною та ерудованою людиною. Окрім медицини, він глибоко цікавився українською та світовою літературою, історією та географією. Його знання мов включало польську, німецьку, російську, французьку, англійську, італійську, сербську та їдиш. Незважаючи на здобуту славу видатного офтальмолога Галичини, він вів надзвичайно скромний спосіб життя. Його висока внутрішня культура та глибоке переконання у тому, що справжній лікар повинен мати велике серце, сповнене відданості справі та любові до ближнього, є прикладом для наслідування.

Дзвінка ВОРОБКАЛО

Джерела:

1. Гуцаленко Т. Кос Михайло Михайлович // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. — Львів, 2000. — Вип. 7. — С. 160—166.
2. Др. Михайло Кос // Український голос.— 1930.— Ч. 7.— 23 лют.— С. 5, 6.
3. Колянчук О., Семенів В. Він лікував, учив і виховував. Михайло Кос – перший в історії Галичини українець-окуліст // Народне здоров’я. – 2015. – № 4 (квіт.). – С. 4.
4. Комарнівські корені Анатоля Кос-Анатольського [Електоронний ресурс]. – Режим доступу: http://komarno.in.ua/statti/famouspeople/31-komarnivski-koreni-anatolia-kos-anatolskoho.
5. https://uk.wikipedia.org

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Інформація підготовлена на основі матеріалів: photo-lviv.in.ua