Нове життя курорту: кумис для здоров’я та вражень

Унікальний курорт Волині: як кумис лікував у Славуті

4. 03. 2018 1728 Facebook X Pinterest WhatsApp Telegram

У 1876 році в містечку Славута, що на Волині, було засновано унікальний оздоровчий заклад, де для лікування пацієнтів використовували… кумис. Це кисломолочний напій, виготовлений з кобилячого молока шляхом молочнокислого та спиртового бродіння. Ініціатором цього незвичного для краю методу лікування став Роман Санґушко.

Підґрунтям для створення курорту стало те, що князь професійно займався розведенням племінних коней, про що свідчать численні перемоги на міжнародних виставках. Одного разу Санґушко запросив до свого маєтку в Славуті татар, які володіли давніми рецептами приготування кумису. З цього все й розпочалося. Напій виготовляли під наглядом особистого лікаря князя, Людвіга Пшесмицького. Перші зразки кумису продемонстрували значний лікувальний ефект. Чутки про славутський кумис поширювалися, що й наштовхнуло на ідею заснування кліматичної станції з кумисолікувальним закладом. Сприятливий місцевий клімат також сприяв появі нового курорту.

Кумисо-гідропатичний курорт у Славуті

Для зведення будівель станції Роман Санґушко виділив 36 гектарів землі біля річки Горинь. Проєктуванням майбутнього курорту керували два лікарі: згаданий Людвіг Пшесмицький та Юліуш Зейдовський. Окрім коштів князя, лікарі також інвестували власні заощадження у розбудову закладу. Директором курорту був призначений Людвіг Пшесмицький.

На посаду головного лікаря запросили спеціаліста Генріха Добжицького, який обіймав її до початку Першої світової війни.

Лікувальний сезон у Славуті в 1914 році тривав з 15 травня до 1 вересня, а в 1885 році – довше, з 10 травня до 1 жовтня.

В описі лікувального закладу «Славута» Романа Санґушка зазначалося, що він розташовувався неподалік залізничної станції, що було зручно для приїжджих, які бажали покращити своє здоров’я.

Кумисо-гідропатичний курорт у Славуті

Курорт складався з двох спеціалізованих будівель – водолікувальної та кумисолікувальної, розташованих серед хвойно-дубового лісу. У рекламних брошурах санаторію зазначалося, що ліси Волинської губернії за своїми цілющими властивостями поступалися лише лісам Тюрингії.

Влітку відпочивальники могли насолоджуватися часом на місцевому пляжі річки Горинь.

Пацієнти славутського курорту мали широкий вибір помешкань: від спеціальних будинків до місцевих вілл. Усі кімнати для гостей були обладнані опаленням та освітленням. Меблі переважно були плетені. Окремо функціонували кухня та пральня. Вартість “повного пансіону” становила 2,5 рублі на добу, що включало проживання та дворазове харчування в їдальні курорту. За індивідуальні побажання доводилося доплачувати.

Вілла “Варшав’янка” доктора Тарнавського. Кумисо-гідропатичний курорт у Славуті.

Стандартний сніданок пропонував вибір із кави, чаю, какао або молока (для тих, хто не вживав кумис зранку), а також хліб, масло, шинку та мед. На обід подавали суп, борщ або бульйон, а також яловичину, курятину, овочі та фрукти. Вечеря складалася з м’яса чи риби та фруктів.

Вартість проживання на віллах становила 65-70 рублів на місяць.

Особлива увага приділялася якості кумису, який перебував під особистим наглядом головного лікаря курорту. Ціна за пляшку кумису складала 40 копійок, а при оптовій купівлі 150 пляшок – 40 рублів.

Щороку курорт відвідувало близько тисячі пацієнтів. Особливо популярним був Славутський гідропатичний заклад Пшесмицького, де застосовували найсучасніші на той час методи лікування, включно з електролікуванням та кліматотерапією.

Кумисо-гідропатичний курорт у Славуті

Для пенсіонерів на курорті діяли пільгові умови, а консультації лікарів для них були безкоштовними.

Серед розваг на славутському курорті пропонувалися:

• оркестр та фортепіано
• більярд
• бібліотека з книгами та газетами
• танцювальна зала для вечірніх заходів

До Славути часто приїздили відомі театральні та оперні артисти, що додавало культурного життя. Територією курорту можна було пересуватися верхи на конях або на човнах по Горині. Також організовувалися екскурсії по Волинській губернії.

Крім того, в самому містечку клієнти могли придбати різноманітні товари з усього світу. У спогадах відпочивальників згадується одяг з Парижа та джем із Чикаго. Ввечері в парку грав оркестр місцевої пожежної команди.

З початком Першої світової війни та трагічною загибеллю Романа Санґушка у 1917 році слава курортного містечка почала згасати.

Кумисо-гідропатичний курорт у Славуті

У спогадах Савелія Баруніна «Дві війни і одне дитинство» містяться описи Славути та атмосфери міста у 1919-1920 роках. Очевидець згадує:

«Але ось і Славута, ми під’їжджаємо до госпіталю. Квартира для нас підготовлена. Вивантажуємося, влаштувалися. Як правило, в кожному з цих містечок був парк і палац якогось вельможі. Тут теж був великий старовинний парк, саме на тій вулиці, де ми оселилися, він тягнувся на всю її довжину і був обгороджений високою кам’яною стіною. А палац, який парк оточував, раніше належав родині Санґушків. З іншого боку вулиці йшли житлові будови, серед яких був розташований наш госпіталь. Хворі поміщалися в палатках, схожих на бараки, а кухня і власне медичні відділення, а також управління, розташувалися в будинку. Скрізь були банди. Палац і будівлі поряд були зруйновані. Стіни обвалилися, ходити туди чомусь, було страшно. Біля входу в парк були великі ворота, теж зруйновані, з зірваними гратами. На іншій стороні вулиці, навпроти воріт парку, стояв великий чорний дерев’яний хрест. Місцевий хлопчик, з яким я познайомився, розповів, що на цьому місці був убитий хтось із господарів маєтку… Люди намагалися менше виходити з дому»

Лікувальний курорт у Славуті вважався найпрогресивнішим і найвідомішим у Волинській губернії.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: «Хроніки Любарта»

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття занурює читача в унікальну історію розвитку медичного туризму на Волині наприкінці XIX століття. Вона розкриває, як інноваційний підхід до лікування за допомогою кумису, розвиток інфраструктури та багатий вибір послуг зробили Славуту відомим курортом. Матеріал буде цікавий тим, хто захоплюється історією України, досліджує минуле курортної справи та цінує культурну спадщину краю.

Дізнатися більше на: photo-lviv.in.ua