КДБ проти пам’яті: Як радянські спецслужби намагалися завадити вшануванню Євгена Коновальця
З глибин архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України постають несподівані свідчення: радянські органи державної безпеки (КДБ СРСР) протягом тривалого часу активно протидіяли заходам української діаспори, спрямованим на вшанування пам’яті лідера Організації Українських Націоналістів (ОУН) Євгена Коновальця. Ці документи розкривають методи боротьби, що застосовувалися для придушення будь-яких проявів національної пам’яті.
На початку 1958 року, згідно з наявною інформацією, КДБ отримав відомості про проведення у Мюнхені наради. Тема обговорення — підготовка заходів до 20-х роковин від дня загибелі Євгена Коновальця. Згідно з довідкою, що посилалася на газету “Український самостійник”, зібрання об’єднало колишніх соратників Провідника ОУН, а також представників військових структур та громадських об’єднань українців, які проживали в Німеччині та Нідерландах.
Серед найвизначніших учасників були Андрій Мельник, Степан Бандера, Мирон Коновалець, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Осип Бойдуник, Ярослав Стецько, Степан Ленкавський, Дарія Ребет, Володимир Стахів та інші ключові постаті. Особливої ваги цей захід набував через присутність на ньому керівників та представників різних фракцій ОУН, що свідчило про потенціал для об’єднання.
За результатами наради було сформовано комітет для організації пам’ятних заходів, на чолі якого став Андрій Мельник. Планувалося, що урочистості відбудуться наприкінці травня 1958 року, саме до роковин трагічної події 23 травня 1938 року, коли співробітник НКВС СРСР Павло Судоплатов здійснив убивство Євгена Коновальця. Цей акт у Роттердамі став кульмінацією тривалої операції, санкціонованої особисто Сталіним.
Один з агентських звітів зазначав про заплановану вуличну демонстрацію в Роттердамі, виступи Андрія Мельника та Степана Бандери на цвинтарі Кросвейк. Крім того, члени комітету мали намір використати зібрання для перемовин щодо консолідації українських сил. Москва, отримавши цю інформацію, віддала наказ ретельно моніторити ситуацію та вжити всіх можливих заходів для запобігання будь-якому об’єднавчому процесу.
Реалізовуючи плани КДБ, до відстеження пам’ятних заходів було залучено закордонну агентуру. Серед архівних документів виявлено довідку про візит агента “І” до Роттердама. Зазначалося, що він входив до складу делегації українських емігрантів з Бельгії, що налічувала близько 100 осіб.
“Агент “І” брав участь у всіх офіційних церемоніях, — йдеться у звіті, — та зробив для нас фотографії українських націоналістів. На зібранні були присутні приблизно 500 українських націоналістів, включно зі Степаном Бандерою, Андрієм Мельником, генералом Капустянським, Андрієвським та іншими… Бандера поводився особливо обережно. “І” зазначає, що під час ходи до могили Коновальця Бандера тримався окремо від загальної колони, намагаючись рухатися тротуарами, змішуючись з місцевими мешканцями. Його супроводжувала охорона з трьох осіб” (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 10876. – Т. 6. – Арк. 54–55).
Агент доповів про програму заходів: 25 травня розпочалося богослужіння в церкві святого Антонія, яке провів священник Яків Перрідон за участю українського хору під керівництвом Мирослава Антоновича. Після служби процесія рушила до місця загибелі Євгена Коновальця, де відбулося покладання вінка, а згодом — хода на цвинтар.
О 13:30 на могилі відбулася панахида та покладання вінків. Промови виголосили отці Перрідон і Дубицький, а також Степан Бандера, Дарія Ребет і сотник Василів. Завершилися урочистості виконанням українського гімну. Після поминального обіду відбулося траурне зібрання, де Андрій Мельник виступив з промовою про життя та діяльність Євгена Коновальця. На завершення хор виконав українські народні пісні.
Додатково, агент “І” надав кілька фотографій з цвинтаря, зроблених особисто. Ці знімки, що зберігаються в архівних справах, доповнюють офіційні фотографії учасників ходи та матеріали, отримані іншими шляхами агентурною мережею КДБ.
Напередодні 30-х роковин від дня загибелі Євгена Коновальця, з Москви до Києва надійшов документ, що попереджав про підготовку українськими націоналістами масштабніших заходів у Роттердамі. Зокрема, повідомлялося про проведення трьох наукових конференцій, присвячених першому голові ОУН, а також про збір 50 рукописів спогадів та 500 світлин для майбутнього збірника.
Також згадувалася підготовка делегації зі США для участі в пам’ятних заходах. Планувалося, що учасники делегації відвідають Лондон, Роттердам, Люксембург, Париж, Мадрид та Лісабон, а також вшанують пам’ять Андрія Мельника і Симона Петлюри. У відповідь центральний апарат КДБ доручив розробити план заходів для протидії цим ініціативам.
За даними з інших закордонних резидентур КДБ, очікувалася участь близько 1000 українців з різних країн у заходах у Роттердамі. Для запобігання цьому, співробітники КДБ через посольство СРСР у Нідерландах поширили серед місцевої влади вигадану інформацію про можливі сутички та теракти під час масового зібрання. У звіті про цю “акцію впливу” зазначалося:
“Внаслідок дезінформаційних заходів, вжитих нашими органами, у роттердамської влади сформувалося враження про можливі масові заворушення під час маніфестації націоналістів. У зв’язку з цим цвинтар було оточено, а охорону посилено поліцією. У районі могили Коновальця проводилися роботи з пошуку вибухових пристроїв, а за кожною особою, яка наближалася до цього місця, встановлювалося спостереження. Через це члени підготовчого комітету висловлюють занепокоєння щодо можливої заборони проведення запланованої маніфестації з боку міської влади” (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 14487. – Т. 5. – Арк. 85).
Інший документ містить пряме підтвердження причетності КДБ до цих дій. У довідці Першого головного управління (зовнішня розвідка) КДБ СРСР, надісланій до Києва 28 травня 1968 року, зазначено, що дії нідерландської поліції стали результатом заходів, проведених резидентурою КДБ.
Попри побоювання українців, урочистості з вшанування Євгена Коновальця все ж відбулися в неділю, 2 червня 1968 року, як і було заплановано. Ймовірно, місцеві правоохоронні органи розібралися в ситуації та не піддалися на провокацію КДБ.
Однак, органи КДБ не обмежувалися лише дезінформаційними заходами. Як і в попередні роки, готувалися спеціальні пропагандистські кампанії, спрямовані на дискредитацію Євгена Коновальця та всього українського національно-визвольного руху. За вказівкою з Москви, КДБ УРСР підготував низку “викривальних статей про українських буржуазних націоналістів”.
В архівних фондах СЗРУ зберігається рукописна довідка, де вказано: “У 1968 році оунівські організації готувалися відзначити в Роттердамі 30-річчя від дня смерті Є. Коновальця. У зв’язку з вказівкою Центру нами готувалися заходи з компрометації дій оунівців. Для цього з Центрального державного архіву (м. Ленінград) нами були запитані фотокопії наявних у них документів про антирадянську діяльність Коновальця. Ці документи використовувалися в статтях, опублікованих з метою компрометації Коновальця в газеті “Вісті з України”” (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964. – Арк. 149).
Таким чином, органи КДБ намагалися не лише перешкодити вшануванню пам’яті Євгена Коновальця, а й цілеспрямовано знищити саму пам’ять про нього. Адже навіть будучи позбавленим життя, він продовжував надихати дух боротьби за незалежність України.
Олександр СКРИПНИК
Джерело: Історична правда
Поширити це:
- Tweet
- Поширити у Telegram (Відкривається у новому вікні) Telegram
- Поширити у WhatsApp (Відкривається у новому вікні) WhatsApp
Підсумок від Вісті в Україні:
Ця публікація є надзвичайно цінною для розуміння методів радянської пропаганди та боротьби спецслужб з українським національним рухом. Вона наочно демонструє, як органи КДБ використовували дезінформацію та агентів для протидії вшануванню пам’яті видатних українських діячів, таких як Євген Коновалець. Ознайомлення з цими архівними документами допомагає глибше усвідомити боротьбу за українську незалежність та важливість збереження національної пам’яті.
Джерело: photo-lviv.in.ua