Дарія Даревич: розкриваємо штрихи інтелектуального портрету

Дарія Даревич: Неоціненний інтелектуальний спадок для української культури

11. 09. 2026 219 Facebook | X | Pinterest | WhatsApp | Telegram

Дарія Даревич: штрихи до інтелектуального портрету

У львівській галереї Zenyk Art Gallery нині представлено виставку творів митців української діаспори з Канади. Однією з найвидатніших постатей цього надзвичайно багатого на таланти середовища є визнана мистецтвознавиця, художниця та громадсько-культурна діячка Дарія Зельська-Даревич. Кожен, хто досліджує українську культуру як багатогранний історичний феномен, потребує кваліфікованих провідників. У лабіринтах минулого, серед вивчених і ще не розкритих творчих здобутків, найціннішими орієнтирами стають ґрунтовні наукові дослідження та глибоке занурення істориків і мистецтвознавців у ключові ідеї національної спадщини. Своєю чергою, реципієнти, збагачені новими знаннями, проектують цей досвід на колективне поняття національної ідентичності. Запит нових поколінь українців до подібних документально зафіксованих джерел невпинно зростає, а разом із ним поглиблюється й зацікавлення деталізованими інтерпретаціями мистецьких артефактів.

Дарія Даревич. Світлина з інтернет-ресурсу: https://uk.wikipedia.org/

Формування особистості та науковий авторитет

До когорти найвизначніших постатей сучасного мистецтвознавства належить Дарія Зельська-Даревич — видатна дослідниця українського мистецтва, арткритикиня, культурологиня, кураторка виставок, мисткиня, педагогиня, редакторка, організаторка науки, а також суспільно-культурна та пластова діячка. Вона є докторкою історії мистецтва, професоркою історії європейського мистецтва та української культури в Йоркському університеті (Торонто, Канада). Протягом тривалого часу Дарія Зельська-Даревич очолювала Наукове товариство імені Шевченка в Канаді. Її наукові монографії, глибокі вступні статті до мистецьких альбомів українських зарубіжних художників, численні аналітичні тексти, рецензії, кураторські проєкти з репрезентації національного образотворчого мистецтва у світі та енциклопедичні публікації становлять вагомий внесок в українську науку, значно розширюючи уявлення про світовий доробок України. Кожна сфера діяльності Дарії Зельської-Даревич — наукова, творча, педагогічна, громадсько-культурна — заслуговує на окрему увагу. Її ім’я часто згадують серед провідних представників інтелектуальної еліти української діаспори Канади та США. Вона є координаторкою знакових культурно-мистецьких подій та авторитетною особистістю, до якої звертаються діячі культури та престижні інституції під час розробки науково-видавничих, виставкових та культурно-іміджевих програм.

Дарія Зельська (праворуч) з Христиною Навроцькою. Світлина 1960 р.

Ранні роки та університетські студії

Дарія народилася 12 лютого 1939 року в місті Влоцлавек (Польща) у сім’ї Івана та Іванни Зельських. Її хрестили у Львові, в парафії святого Юра. У 1948 році, після пережитих труднощів у повоєнній Європі та тимчасового перебування в Німеччині, її родина емігрувала до канадського міста Вінніпег. Там Дарія здобувала освіту в народній, середній та вищій школах, “з відзначенням у кожній клясі та здобула кілька нагород”. Вона активно інтегрувалася в освітнє та пластове життя української громади. Відомо, що Дарія Зельська отримала стипендію від Шкільної ради міста Вінніпег та дворічну стипендію від Департаменту освіти для продовження навчання в університеті. Успішно завершила навчання за програмою Fine Arts у Манітобському університеті (University of Manitoba) у 1960 році, отримавши золоту медаль, диплом бакалавра та захистивши дослідження орнаментики гуцульської кераміки. Паралельно вона навчалася живопису в приватній мистецькій школі Катерини Антонович при Українському Народному Домі.

Дарія Зельська Даревич. Зимовий пейзаж. 1970-і роки. Олія.

Виховна праця в Пласті та громадська активність

Згідно з інформацією на сайті Конґресу Українців Канади (The Ukrainian Canadian Congress), Дарія Зельська активно працювала як виховниця в Пласті: вона керувала таборами, допомагала у виданнях для молоді, розробляла нові програми, зокрема вишкільні для інструкторів, проводила тренінги, обіймала різні посади в проводах станиць, краю (де відповідала за виховну роботу та очолювала Крайову Пластову Старшину) і Конференції Українських Пластових Організацій. Її діяльність у спільноті “Пласту” продовжилася і в наступні десятиліття. Вона поєднувала її з науково-освітньою та громадською роботою для діаспори, зокрема викладала в суботніх українських школах в Едмонтоні та Торонто, читала курси українознавства та працювала в державних школах.

Родинні витоки та вплив материнської спадщини

Енергійність Дарії у національно-виховній роботі значною мірою була зумовлена активністю її матері, Іванни Зельської, в українському жіночому русі Північної Америки. Іванна Зельська, майстриня художньої вишивки, педагогиня та громадська діячка, в Канаді “працювала кравчинею, заснувала власне швейне підприємство” і була активісткою Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО). Глибокий зв’язок матері та доньки проявлявся у спільних громадських ініціативах. Показовою є стаття Іванни Зельської “Українська вишивка” в часописі “Жіночий Світ”, де згадується імпреза пластових юначок “Вишивані вечорниці” у Вінніпегу (1960 р.), організована за участі Дарії. За спогадами матері, у вільний час від роботи у власній продовольчій крамниці вона “засідала до рисування взорів, що майже в кожному числі Жіночого Світу були поміщувані. Взір мав бути не забитий і лиш у двох кольорах – червоно-чорний, щоб коштував не багато”. Книга Дарії Даревич «Мирон Левицький». Торонто, 1985.

Перші дописи та становлення дослідницького стилю

Саме в “Жіночому Світі” — друкованому органі Організації Українок Канади імені Ольги Басараб — Дарія Зельська розпочала свою мистецтвознавчу кар’єру. Спочатку це були тексти науково-популярного жанру, наприклад, допис 1957 року “Вистава Франкіяни в Манітобському університеті”, що відзначався цінними репортерськими деталями. Вже тоді закладалися основи її методології: досліджувати об’єкт з максимальною фактологічною точністю, що згодом стало характерною рисою її наукового стилю.

Творчий дебют та перші мистецькі успіхи

У 1960 році Дарія Зельська дебютувала як художниця, представивши свої ранні роботи на спільній виставці з однокурсницею Христиною Навроцькою. Їхня наставниця з живопису, відома мисткиня Катерина Антонович, на вернісажі наголосила: “…Я намагалась дати їм у першу чергу знання академічного рисунку, бо вважаю, що це азбука, яку мусить знати кожен мистець, щоб далі міг іти своїм власним шляхом і друге, що найголовніше і найважливіше – любов до мистецтва. Без цієї любови мистець не може бути справжнім мистцем. Я радо бачу, що вони обидві – полюбили мистецтво… / На майбутнє маю велике бажання: щоб вони завжди пам’ятали, що вони є доньки України, доньки українських батьків, які вклали багато сил, щоб допомогти їм на вибранім ними шляху і які покладають на них, як і ми всі, великі надії”. Обкладинка Христини Кудрик до ювілейного видання УСОМ. Торонто, 2016. На виставці молоді авторки представили графіку, живопис та кераміку. В одній із тогочасних рецензій відзначалося: “серед виставлених праць переважали картини виконані пером і тушом, змістом здебільша людські постаті, в яких так і видні було фраґменти життя, сповненого рухом і енерґією та широкою ґамою багатьох людських почувань. Дарія Зельська, крім картин і шкіців, виставила цікаву групу своїх керамічних праць, в яких видно було і намагання зберігати чисті елементи української кераміки як і спроби їхнього примінення до вже більш модерних і загально прийнятих тут форм”. Відтоді кожна з авторок розвинула власні творчі та наукові орієнтири: Христина Навроцька (у шлюбі Кудрик) стала визначною мисткинею і дизайнеркою, а Дарія Зельська (у шлюбі Даревич) — історикинею та теоретикинею мистецтва, художницею і педагогинею. Водночас вони залишилися активними громадсько-культурними діячками та близькими подругами.

Багатогранність практичної та педагогічної діяльності

Це був період, коли молодій та натхненній Дарії доводилося гармонійно поєднувати сімейні та побутові справи, творчість і громадську працю. “Найбільш активною була вона в Пласті, не лиш як виховниця, командантка табору, але також як провідниця пластунок, що приїхали на посвячення пам’ятника Тарасові Шевченкові у Вінніпегу з цілої Канади і частинно з Америки. Вона тоді була провідницею руханкових вправ з дівчатами Пласту, що в міській арені виконували разом з хлопцями вправи…” Книга «Збірка Галини Горюн Левицької». Київ, 2006. Дарія Зельська-Даревич продовжувала викладати в суботніх українських школах Едмонтона та Торонто, розробляла авторські курси з українознавства, систематизуючи наукові ресурси з історії національної культури. Вона стала активною членкинею Української спілки образотворчих мистців Канади (Ukrainian Association of Visual Artists of Canada), а з 1982 року розпочала кураторську практику, організовуючи українські мистецькі виставки в Канаді та за її межами.

Академічне зростання та викладацький шлях

У 1986 році Дарія здобула ступінь магістра в Йоркському університеті (York University) у Торонто, а в 1991 році там же захистила докторську дисертацію “Soviet Ukrainian Painting c. 1955–1978: New Currents and Undercurrents”. Відтоді вона працювала професоркою історії європейського мистецтва та української культури, не припиняючи власну малярську практику (олія, акрил), ілюстрування книг і часописів, а також створення малюнків до дитячих оповідань для канадського телебачення. Дарія брала участь у мистецьких виставках, зокрема у вернісажах українських мисткинь, а також у Peel Art Gallery (1979, 1980) та на Світовій виставці українських мистців у Торонто (1982).

Ключові напрями наукових досліджень

Наукова діяльність Дарії Зельської-Даревич сформувалася на перетині її роботи як художниці, педагогині, кураторки та громадської діячки. Окрім публікації досліджень у фахових університетських виданнях, вона зосередилася на динаміці розвитку українського мистецтва в Україні та в діаспорі. Книга «Життя і творчість Ніла Хасевича». Торонто; Львів, 2011. Першими результатами цієї стратегії стали монографічні та каталожні видання: “Сучасні мистці України” (Торонто, 1982), “Мирон Левицький / Myron Levytsky” (Торонто, 1985), “Ivan Ostafiychuk” (Торонто, 1989), а також численні статті в авторитетному часописі “Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя” (Мюнхен). Дарія Зельська-Даревич паралельно розвивала два стильові різновиди текстів: академічно-науковий (домінуючий у її доробку) та науково-публіцистичний. Це дозволяло їй оперативно реагувати на культурні події та суспільні запити, зберігаючи головний орієнтир — документацію мистецьких явищ, фахову реконструкцію та популяризацію українського внеску у світовий культурний процес. Крок за кроком Дарія Даревич утвердилася як провідна дослідниця національного мистецтва в широких світових контекстах.

Переосмислення спадщини Тараса Шевченка

14 листопада 1987 року на річних зборах університетського об’єднання Канади в Галіфаксі Дарія Даревич виголосила доповідь “Зображення суспільного і політичного устрою у графіці Тараса Шевченка”, яка згодом була опублікована в науковому збірнику “Світи Тараса Шевченка” (1991). Об’єктом її аналізу стала серія офортів “Блудний син”, з якої вона виокремила сюжет “Кара шпіцрутенами”. На думку дослідниці, ця композиція є “найбільш завершена, найсильніша змістом з цілої серії ‘Блудного сина’ і, на мій погляд, одна з найемоційніших у мистецькій спадщині Шевченка. Можна дивуватися, що Шевченкові, незважаючи на десятилітнє заслання та ізоляцію, без контакту з осередками культури, вдалося створити наскрізь оригінальний і сильний образ існуючої брутальності. / ‘Притча про Блудного сина’ Шевченка, зокрема останні три картини, не мають аналогії у світовому мистецтві того часу і дозволяють ставити Шевченка нарівні з відомим іспанським митцем Гойєю, який першим представив жорстокість війни у серії з 80 офортів ‘Страхіття війни’, але якої Шевченко не міг бачити, бо вона вийшла друком після його смерті, у 1863 році”. Дарія Зельська Даревич з Ларисою Купчинською. Торонто, КУМФ, 2018. Світлина Зіновія Підперигори.

Дослідження андеграунду та альтернативного мистецтва

Контекстуалізація творчості Шевченка стала частиною її цілеспрямованої наукової програми, яка згодом охопила нові теми: рух шістдесятництва, мистецький андеграунд в Україні та осмислення Голодомору в образотворчому мистецтві. Докторська дисертація 1991 року “Радянський український живопис (близько 1955–1978): нові течії та приховані плини” стала класичним дослідженням в історії українського мистецтвознавства. У цій роботі Дарія Даревич охопила творчість широкого кола авторів: від М. Божія, С. Григор’єва, В. Пузиркова, О. Лопухова, Т. Яблонської, Г. Глюка, з їхніми рисами ідеологічного впливу соцреалізму, — до А. Ерделі, А. Коцки, Р. Сельського, Ф. Манайла, які апелювали до європейського модернізму, а також молодшого покоління (К. Звіринського, О. Заливахи, А. Горської, В. Патика, Л. Медвідя, В. Басанця, В. Цюпка, Л. Ястреб, В. Стрельникова), що протистояло тоталітарному канону. Ця теоретична база дозволила автору надалі опублікувати низку монографічних нарисів про представників неофіційного мистецтва — Івана Остафійчука, Віталія Сазонова, Володимира Макаренка.

Висвітлення теми Голодомору у світовій науці

Окремою вагомою темою дослідниці став Голодомор в Україні та його відображення в образотворчому мистецтві. Однією з перших праць цієї серії стала стаття “Образи та відгомін Голодомору-геноциду в українському мистецтві”. Перша версія доповіді була виголошена англійською мовою 5 квітня 2003 року в Колумбійському університеті (Нью-Йорк) на 8-й Світовій конвенції Асоціації вивчення національностей та опублікована у виданні “Canadian-American Slavic Studies”. Завдяки цьому зміст дослідження увійшов до міжнародного наукового обігу. Дарія Зельська Даревич зі спільнотою НТШ Канади. Торонто, 2019. Світлина з інтернет-ресурсу: https://uk.wikipedia.org/ Доповнена версія доповіді була представлена на 75-му Канадському конгресі гуманітарних і соціальних наук в Йоркському університеті (Торонто) 27 травня 2006 року, а в новішій редакції виголошена 2008 року в Києві на конференції Міжнародної асоціації україністів. Скорочений варіант вийшов у часописі “Критика” (№ 8, 2008), а у 2021 році був опублікований у 4-й частині антології “Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: Українська теоретична думка XX століття”. Ці публікації систематизували історіографію висвітлення теми Голодомору в мистецтві та спонукали інших науковців до пошуку нових артефактів, пов’язаних із цією трагедією.

Дослідження інституційної історії діаспори

Дарія Зельська-Даревич також систематично досліджує історію інституційного життя митців українського зарубіжжя, зокрема діяльність Української спілки образотворчих мистців Канади (УСОМ), заснованої 1956 року. Вона стала членкинею УСОМ у 1961 році, виступала співорганізаторкою та рецензенткою багатьох виставок. Напередодні 50-річчя Спілки, дослідниця розпочала реконструкцію її виставкової історії, діяльності керівників та членів (Михайла Дмитренка, Богдана Стебельського, Івана Кейвана, Омеляна Теліжина, Мирона Левицького, Ірини Шумської-Мороз, Андрія Бабича, Богдана Головацького, Юрія Лесюка та ін.). Результатом стали ґрунтовні фактологічні статті в ювілейних виданнях УСОМ 2006 та 2016 років.

Монографічні студії та унікальна методологія

Вагомим внеском у мистецтвознавчу науку є монографічні студії Дарії Зельської-Даревич про Михайла Дмитренка, Мирона Левицького, Катерину Антонович, Ірену Носик, Христину Кудрик, Галину Новаківську, три покоління художників Холодних (Петра Холодного-старшого, Петра Холодного-молодшого та Андрія Харину), Дмитра Стриєка, Омеляна Мазурика, історикиню мистецтва Марію Охримович. Працюючи над цими дослідженнями, авторка проводила та документувала усні й аудіоінтерв’ю з діячами культури, передаючи записи до архівів, бібліотек та музеїв. Окремо слід відзначити її наукову методологію. Для кожної теми Дарія Зельська-Даревич обирає чітку структуру систематизації джерел і фактажу, обов’язково опрацьовуючи архівні матеріали, будуючи довідкові хронологічні блоки та каталоги творів. Дарія Зельська Даревич та Роман Яців. Торонто, 2017. Показовим є її підхід у дослідженні “Мирон Левицький – майстер сучасного екслібрису”, де послідовно розкрито розділи: “З історії екслібрису”, “З історії українського екслібрису”, “Техніка виконання”, “Екслібриси Мирона Левицького”, “Ранні екслібриси Мирона Левицького”, “Переселення до Канади”, “Екслібрисна спадщина Левицького”, “Елементи клясичної мітології”, “Історична тематика”, “Птахи”, “Елементи народнього мистецтва”, “Екслібриси латинкою”, “Тема професій”, “Тема Жінки”, “Жіночі акти”, “Екслібриси для подруж”, “Екслібриси для дітей”, “Тема книжки”, “Зображення імен”, “Інтернаціональна виставка в Португалії”, “Особисті” та “Висновки”. Така системність поглиблює довіру до наукових висновків і стимулює інтерес до графіки та книжкового знака загалом.

Служіння українській культурі та міжнародне визнання

Взірцем наукового аналізу є також вступна стаття Дарії Даревич до книги Олександра Іщука та Ігоря Марчука “Життя і творчість Ніла Хасевича” (серія “Літопис Української Повстанської Армії”, Торонто-Львів, 2011). Дослідниця провела наукову реконструкцію життєпису мистця, ретельно опрацювавши збережені графічні та малярські твори. Окрім цього, її статті у виданні “Encyclopedia of Ukraine” (Торонто; Баффало; Лондон) закріпили за нею статус одного з провідних авторитетів в історії українського образотворчого мистецтва. Дійсна членкиня та багаторічна голова НТШ Канади, діячка УСОМ і Канадсько-Української Мистецької Фундації, членкиня Університетської мистецької асоціації Канади (1984–2004) та Ради директорів Конґресу Українців Канади (2002–2012), відзначена Шевченківською медаллю КУК (2013), докторка мистецтвознавства, професорка Дарія Зельська-Даревич продовжує активно працювати задля популяризації української культури у світі. Українська мистецька спільнота Канади, США та України висловлює їй глибоку вдячність за жертовне служіння та неоціненний внесок у збереження національної пам’яті та мистецької спадщини.

Роман ЯЦІВ

1. Про різні побутово-психологічні обставини того складного періоду життя родини детально описала у своїх споминах мати Дарії Іванна Зельська у своїй книзі «Відгомін. Спомини» (Торонто, 1989, обкладинка Дарії Даревич).
2. С. Б. Успіхи здібної молоді в Канаді // Жіночий Світ / Woman’s World. – Вінніпеґ, 1960. – Ч. 7-8 (липень-серпень). – С. 11.
3. Там само.
4. Дарія Даревич. Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.ucc.ca/award-recepient/daria-darewych/
5. Там само.
6. Зельська Іванна Іллівна / Г.Г. Стельмащук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-15929. DOI: 10.5281/zenodo.19960915
7. Зельська І. Українська вишивка // Жіночий Світ / Woman’s World. – Вінніпег, 1960. – Ч. 7-8 (липень-серпень). – С. 21.
8. Зельська І. Відгомін. Спомини. – Торонто, 1989. – С. 105.
9. Зельська Д. Вистава Франкіяни в Манітобському університеті // Жіночий Світ / Woman’s World. – Вінніпеґ, 1957. – Ч. 10 (жовтень). – С. 20.
10. Антонович К. Вступне слово на мистецькій виставці у Вінніпеґу // Жіночий Світ / Woman’s World. – Вінніпеґ, 1960. – Ч. 6 (червень). – С. 4.
11. Багатонадійна зустріч (до мистецької виставки у Вінніпеґу) // Жіночий Світ / Woman’s World. – Вінніпеґ, 1960. – Ч. 6 (липень-серпень). – С. 5.
12. Зельська І. Відгомін. Спомини… – С. 107.
13. Сучасні мистці України / Упоряд. Д. Зельська Даревич. – Торонто, 1982.
14. Даревич Д. Мирон Левицький / Myron Levytsky. Ретроспективна виставка у 50-річчя мистецької творчости / Передмова С. Гординського. – Торонто: Українська Спілка Образотворчих Мистців, 1985. – 128 с.: іл.
15. Ivan Ostafiychuk [catalogue] / Introductory essay Daria Darewych. – Toronto, Ontario: Harmony Printing Limited, 1989. -–38 p.: ill.
16. Світи Тараса Шевченка: Збірник статей до 175-річчя з дня народження поета / редактори Лариса М. Л. Залеська Онишкевич, Леонід Рудницький, Богдан Певний, Тарас Гунчак; Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто; Львів, 1991. – С. 173-180.
17. Там само. – С. 179-180.
18. Darewych D. Images and Evocations of the Famine-Genocide in Ukrainian Art // Canadian-American Slavic Studies. – 2003. – Volume 37: Issue 3. – P. 63-88.
19. Зельська Даревич Д. Зображення Голодомору в образотворчому мистецтві поза межами України // Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: Українська теоретична думка XX століття: Антологія / Упоряд. Р.М. Яців. – Частина 4. – Львів: Львівська національна академія мистецтв; Інститут народознавства НАН України; Наукове товариство ім. Шевченка, 2020. – С. 794-800/
20. Даревич Д. До п’ятдесяти ліття Спілки Українських Образотворчих Мистців у Канаді // Українська Спілка Образотворчих Мистців Канади. Виставка з нагоди 50-ліття. – Торонто, 2006. – С. 19-27.
21. Даревич Д. Штрихи до портрету Української Спілки Образотворчих Мистців у Канаді // Українська Спілка Образотворчих Мистців Канади: Ювілейне видання. 1956 – 2016. – Торонто, 2016. – С. 18.
22. Завдячуючи Дарії Зельській Даревич автор теж мав можливість запізнатися з такими ресурсами в Інституті св. Володимира у м. Торонто (Канада), а також в помешканні Ірени Носик. Крім того проф. Дарія Даревич подарувала автору для подальшої праці цілий ряд каталогів виставок та допомогла встановити контакти з окремими мистцями молодшої генерації української діаспори у Канаді та США, за що автор висловлює їй щиру вдячність.
23. Зельська Даревич Д. Сто екслібрісів Мирона Левицького. – Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, Канада, 1997.
24. Даревич Д. Мистецька спадщина Ніла Хасевича // Іщук О., Марчук І. Життя і творчість Ніла Хасевича / Вступ. ст. українською та англійською мовами Д. Даревич. – Торонто; Львів, 2011. – С. 7-46.

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття представляє глибокий портрет Дарії Зельської-Даревич, видатної української мистецтвознавиці, яка зробила неоціненний внесок у дослідження та популяризацію українського мистецтва як в діаспорі, так і в Україні. Її наукова діяльність, педагогічна робота та активна громадська позиція є взірцем відданості національній культурі. Матеріал буде корисним для тих, хто цікавиться історією українського мистецтва, діяльністю української діаспори та працями видатних інтелектуалів, що формували сучасний український культурний простір.

За матеріалами: photo-lviv.in.ua