Степан Дмоховський: Майстер львівської фотографії, чиї роботи оживляють минуле

Степан Дмоховський: Фотографічний Сеньйор Львова та Його Спадщина

7. 05. 2016 | 2516

Народження Пристрасті до Світла та Тіні

Степан Дмоховський — постать, що належить до найстаршого покоління українських фотоаматорів Галичини. Його шлях у мистецтво світлини розпочався ще у 1893 році, коли, будучи студентом-медиком, він натрапив у перемишльській книгарні на фотоапарат. Цей пристрій, схожий на маленьку складану скриньку, нагадував дві сірникові коробки. Не роздумуючи, Дмоховський придбав його за 14 австрійських крон. Варто зазначити, що у Перемишлі, де тоді мешкав юний фотограф-аматор, він був єдиним українцем, який володів фотокамерою.

Степан Дмоховський, перший голова УФОТО. Фото З. Шерфа, 1920–1930-ті рр. (Світло й Тінь, 1935. – Ч. 5)

Формування Світогляду та Перші Кроки у Фаху

Майбутній митець світлини народився у 1875 році в селі Яксманичі, що неподалік Перемишля (нині Республіка Польща). Він походив з родини священика Теофіла Дмоховського, нащадка давнього шляхетського роду, та Наталії Волощакевич, яка належала до відомого міщанського перемишльського роду. З раннього дитинства батьки виховували в синові любов до Бога та України, що згодом стало фундаментом його світогляду та активної громадянської позиції. Степан здобув освіту в гімназії з польською мовою навчання у Перемишлі. Згодом він продовжив медичні студії у Кракові, а спеціалізацію з хірургічної стоматології проходив у Берліні. Водночас, він приділяв значну увагу своєму новому захопленню — фотографії. Починав із родинних портретів, самостійно вивчав спеціалізовану іноземну літературу. Уже за кілька років він придбав штативну камеру відомої марки “Rodenstock”, а пізніше — новий фотоапарат від одного з найавторитетніших передвоєнних виробників, компанії “Ernemann”. Як фотомитець, він найбільше цікавився архітектурою та інтер’єрами українських церков.

Степан Дмоховський. Двері до каплиці волоської церкви, 1920-ті – поч. 1930-х рр. (Кіно. – 1930. – Ч. 2)

Перший Український Стоматолог Галичини та Громадський Діяч

Отримавши медичний диплом, Степан Дмоховський розпочав військову службу як лікар-дантист в австрійській армії. Невдовзі після знайомства з Теодорою Сас-Підлуською, майбутньою дружиною, він залишив службу, одружився та переїхав до Перемишля. Там, у 1906 році, він відкрив приватний стоматологічний кабінет, ставши першим українським лікарем-стоматологом у Галичині.

Степан Дмоховський. Природорожна фіґура, Кривичі, поч. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1935. – Ч. 10) Водночас, вільний від лікарської практики час, С. Дмоховський присвячував культурному розвитку рідного Перемишля. Він активно опікувався ремісничою молоддю, підтримував діяльність товариств “Беркут”, “Рідна Школа” та “Міщанське Братство”. Був ініціатором заснування двох українських бурси в Перемишлі та багаторічним членом Товариства св. Миколая. Заслужив славу справжнього галицького інтелігента та надзвичайно тактовної людини, безкоштовно надаючи медичну допомогу всій шкільній молоді міста. Степан Дмоховський. Над морем, 1920-ті – поч. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1933. – Ч. 3/4)

Сприяння Спорту, Пресі та Волонтерству

Був великим прихильником спорту, багато років очолював спортивний клуб “Сян”. Належав до управи Дівочого ліцею, Пласту, “Соколу”, “Просвіти”, активно сприяв розвитку кооперативного та банківського сектору в Перемишлі. Під час Першої світової війни він працював у шпиталях Будапешта, Кракова та Праги, співпрацюючи з українськими військовими підрозділами. Після війни, разом із дружиною, надавав допомогу українським воякам та старшинам, інтернованим у таборі в Пикуличах (біля Перемишля). У 1919 році став співзасновником тижневика “Український Голос”, що видавався у Перемишлі. Редактором видання був учитель перемишльської гімназії Дмитро Греголинський, а Дмоховський дописував до нього статті виховної тематики. Гарнізоновий шпиталь у Перемишлі, 1918 р. У першому ряді четвертий зліва Степан Дмоховський (фото з фондів Українського музею-архіву у Клівленд (США); зі сайту http://www.nasze-slowo.pl) З метою активізації сільської молоді, у 1923 році С. Дмоховський започаткував видання ілюстрованого українського сільськогосподарського місячника “Сільський Світ”. Протягом перших двох років він видавав його власним коштом, незважаючи на нестабільність польського злотого, що приносило значні збитки. Він був співзасновником і видавцем книги “Рік у садку і городі” (1929), тираж якої сягнув 10 000 примірників. Після закриття “Українського Голосу”, він активно співпрацював з газетою “Наша Земля”. Степан Дмоховський (на передньому плані), Львів, поч. 1930-х рр. (Назустріч. – 1934.–Ч. 8)

Переїзд до Львова та Заснування УФОТО

У 1929 році родина Дмоховських переїхала до Львова, де Степан відновив свою стоматологічну практику. Він швидко завоював репутацію чудового лікаря. У Львові він так само завзято поринув у громадсько-культурне життя, як і в Перемишлі. Став активним членом Українського Лікарського Товариства. Разом із фотохудожником Олексою Балицьким, у 1930 році, заснував Українське Фотографічне Товариство (УФОТО) і став його першим головою. Вже у перший рік існування товариства вдалося об’єднати понад двісті галицьких фотоаматорів, а наприкінці року організувати першу виставку аматорської фотографії. З 1934 року управа УФОТО розташовувалася на вулиці Шашкевича, 5, де у підвальному приміщенні (за сприяння Нестора Нижанківського) було облаштовано фотолабораторію для членів товариства. Ініціативний гурток першої виставки української фотографії, організованої УФОТО у Львові, 1935 р. Зліва направо сидять: Ярослав Савка, Мечислава Ганицька, Степан Дмоховський, Ярка Проців, Олекса Балицький, стоять: Юліан Дорош, Володимир Голіян, Данило Фіґоль, Богдан Скрентович (Світло й Тінь. – 1935. – Ч. 5) Експозиція Першої виставки української аматорської фотографії, Львів, 1930 р. Фото Д. Фіґоля (Dawna fotografia lwowska 1839—1939 / red. nauk. Aleksander Żakowicz. – Lwow, 2004. – 368 s.) Паралельно з медичною практикою, Степан Дмоховський продовжив журналістську діяльність. Він дописував до журналу “Кіно”, де протягом 1930–1931 років вів двотижневу рубрику “Фото” (під псевдонімом Дм.). У 1933 році він тимчасово очолював редакційну колегію журналу “Світло й Тінь”, публікуючи на його сторінках проблемні статті. Також належав до редакційної колегії двомісячника “Музичні Вісти”, що виходив у Львові у 1934 році. Обкладинка першого числа журналу «Кіно» за 1930 р. Шпальта зі статтею Степана Дмоховського (Кіно. – 1930. – Ч. 1)

Розвиток Рекламної та Спортивної Фотографії

С. Дмоховський виявляв інтерес до малорозвинених на той час у Галичині галузей, таких як рекламна та спортивна фотографія. Він вважав, що ці напрямки можуть відігравати важливу роль у національному поступі українства, і писав статті з цієї проблематики. Степан Дмоховський. Дефіляда змагунок, поч. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1935. – Ч. 7) Степан Дмоховський. Кошівка, поч. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1935. – Ч. 7)

Еміграція та Остання Частина Життя

З наближенням радянських військ, Степан Дмоховський з родиною емігрував до Мюнхена. У Львові він залишив свою велику бібліотеку, яку передав Національному музею. До 1949 року він перебував у Мюнхені, працюючи стоматологом у Українській медично-благодійній службі. Зустріч перемишльців у Чикаго в грудні 1953 р. С. Дмоховський сидить у 1-му ряді третій зліва (Перемишль. Західний бастіон України : Зб. матер. до історії Перемишля і Перемиської землі. – Нью-Йорк; Філадельфія, 1961) У 1950 році, після смерті дружини, він переїхав до США разом із доньками й оселився в Чикаго, де продовжив стоматологічну практику. Попри поважний вік, він брав активну участь у житті Українського Лікарського Товариства та Українського Національного Музею. Дописував до часописів “Лікарський Вісник”, “Свобода”, “Українське Життя”. Працював над збіркою матеріалів для праць “Історія книжки” та “Сон і сонні марева”, частину з яких публікував у газетах та журналах. Степан Дмоховський відійшов у вічність у Чикаго на 86-му році життя. Степан Дмоховський, кін. 1950-х рр. (Лікарський вісник. – 1960. – Ч. 17)

Спадщина Степана Дмоховського

Степан Дмоховський заслужено отримав звання “фотографічного сеньйора” міжвоєнного Львова. Завдяки його ініціативі та організаторському хисту, у Львові було засновано Українське Фотографічне Товариство, яке об’єднало галицьких фотоаматорів і відіграло ключову роль у розвитку українського фотографічного руху на західноукраїнських землях. Його вважали майстром інтер’єрного фото, а в його творчості визначальними були пропаганда українського мистецтва та мотивів народної культури. Дзвінка ВОРОБКАЛО Джерела:

1. Пундій П. Українські лікарі: біобібліограф. довід.— Кн. 1. Естафета поколінь національного відродження.— Львів; Чикаго, 1994.— С. 74, 75.
2. Савка М. Дмоховський Степан Теофілович // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. — Львів, 2000. — Вип. 7. — С. 123—124.
3. Доктор Степан Дмоховський // Лікарський Вісник.— 1960.— Ч. 17.— С. 40—42.
4. Стех Я. До 50-річчя від дня смерти д-ра Степана Дмоховського // Свобода. – 2009. – 24 квіт. – С. 22.
5. Щурат С. Степан Дмоховський і Олекса Балицький заслужені українські фото-аматори // Світло й Тінь. – 1933. – Ч. 3/4. – С. 19.

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

—

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття представляє глибокий та детальний портрет Степана Дмоховського, видатного українського діяча, який зробив вагомий внесок як у розвиток фотомистецтва, так і в громадське життя Галичини. Інформація про його ранні роки, формування професійних інтересів, активну громадську позицію та створення Українського Фотографічного Товариства є надзвичайно цінною для розуміння становлення української культури ХХ століття. Ознайомлення з біографією Дмоховського дозволяє дізнатися про багатогранність його діяльності – від медицини до журналістики та організації культурних ініціатив. Це джерело стане корисним для дослідників історії, культурологів, фотографів та всіх, хто цікавиться українською спадщиною.

За даними порталу: photo-lviv.in.ua