Ірина Вільде оживляє вулицю Кривоноса: погляд у минуле Львова

Львів очима Ірини Вільде: Зачарування вулицею Максима Кривоноса

06.07.2023 7248

Представляємо вашій увазі унікальну замальовку про вулицю Максима Кривоноса у Львові, створену відомою українською письменницею Іриною Вільде. Цей твір, опублікований у торонтському ілюстрованому журналі “Ми і Світ” (1961 р.) під рубрикою “Залишок давнього Львова”, дозволяє зазирнути в атмосферу вулиці, де мешкала сама авторка.

Текст публікації подано в оригіналі:

На нашій вулиці

Чи можна це назвати мікролокальним патріотизмом? Саме так! Це вулиця, де я живу, яку я люблю і якій довіряю. У неспокійні воєнні часи, коли у Львові траплялися випадки “роздягання”, саме на нашій вулиці я почувалася найбезпечніше, хоча мої знайомі часто поспішали залишити гостинні пороги мого дому ще до настання темряви, чи то пак – появи електричних ліхтарів на стовпах.

Справа в тому, що наша вулиця вливається у лісопарк Високого Замку, наче ріка у море. У складні часи ця обставина мала свої негативні аспекти.

Свій початок вулиця бере від рівної, мов шахівниця, площі Данила Галицького і стрімкою петлею здіймається, як вже було згадано, на Високий Замок. Її первісна назва – Театинська, що походить від чернечого ордену Театинів. Сусідами нашої вулиці є Гуцульська, Довбуша, Верховинська, Лисенка – доволі колоритне оточення.

Ось одна історія з етнографії.

Якби наша вулиця не носила гордої назви Максима Кривоноса, то, ймовірно, люди б охрестили її “Зеленою алеєю” або чимось подібним. Австро-угорські каштани поступово поступаються місцем (адже й дерева старіють, друзі) тополям, які ростуть із неймовірною швидкістю – “все вгору та вгору”. Ми, старожили, спантеличені темпом їхнього росту, з подивом запитуємо один одного:

– Слухай, а може, нам тільки здається, що цих тополь не було за Польщі?

Особливістю нашої вулиці (у Львові майже немає вулиць без особливостей!) є наш трамвай – дванадцятий, якого в народі охрестили “дванадцяткою”. Він, як і наша вулиця, має за собою історичне минуле. Це, мабуть, єдиний з його ровесників, який залишається на активній службі тоді, коли його колеґи давно вже відійшли на заслужений відпочинок. Їхнє місце зайняли комфортабельні, безшумні вагони з м’якими сидіннями, вкритими кольоровим дерматином, чи як його там.

«Дванадцятка» – маленька, старенька і… одиначка, тобто одновагонна. З огляду на свій вік і трудовий стаж, вона рухається повільно і часто зупиняється на відпочинок. Як то кажуть: старість – не радість.

Варто згадати, що наша “дванадцятка” була однією з перших, що почала перевозити пасажирів без кондуктора. У будні дні, коли “дванадцятка” обслуговує лише “своїх”, тобто у дощову чи холодну погоду, коли “чужі” не поспішають на Високий Замок, вона завжди перевиконує свій фінансовий план. Ймовірно, не потребує пояснень той факт, що це свідчить про високу свідомість мешканців вулиць Кривоноса, Довбуша, Верховинської, Гуцульської та інших.

Дозволимо собі маленьку таємницю: у нагальній потребі – скажімо, поспішаєте на нараду чи повертаєтесь із театру – “свій” може зупинити “дванадцятку” навіть поза зупинкою, хоча це й заборонено статутом трамвайно-тролейбусного тресту. Достатньо лише умовним знаком підняти руку вгору. Звісно, такі випадки трапляються лише в крайніх ситуаціях, і мешканці вулиці Кривоноса та прилеглих не зловживають цим своїм привілеєм.

Пліткують злі язики (а де їх не буває?), ніби поважні люди нашої вулиці мають право викликати “дванадцятку” телефоном, коли їм заманеться. Але ви самі розумієте, що це звичайнісінький наклеп як на “дванадцятку”, так і на мешканців вулиці Кривоноса.

Ірина ВІЛЬДЕ

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця публікація – це справжня перлина для тих, хто цінує історію Львова та літературну спадщину. Вона дозволяє подивитися на місто очима видатного митця, відчути атмосферу минулих років і дізнатися цікаві факти про одну з найатмосферніших львівських вулиць. Особливо цінним є автентичний опис життя та побуту, пов’язаний із легендарним трамваєм №12, що для багатьох мешканців та гостей міста є частиною неповторного колориту Львова.

Оригінал статті: photo-lviv.in.ua