Річка Зубра: Розкриваємо таємниці та епохи минулого

14. 07. 2016 6985 FacebookXPinterestWhatsAppTelegram

Історичні витоки Підтемного: від річки Зубри до міської фортеці

Річка Зубра, протікаючи повз присілок Кугаєва Борове, виходить на широку долину На заливках. Тут її русло часто змінює напрямок, перетинаючи межу Підтемного і прямуючи на південь. Вона оминає Іванову греблю та Острівець, впадаючи в болотисту долину Стависько. Далі, заглиблюючись у село, річка формує кілька вигинів, що нагадують латинську літеру «S».

Збережені на кадастровій карті 1850 року топоніми свідчать про те, що ця ділянка Зубри, ймовірно, використовувалася для рибництва. Вода, затримана Івановою греблею, заповнювала долину На заливках. З греблі русло річки коригувалося, спрямовуючи частину потоку на Ставище, де й відбувалося зариблення.

Топонім «Острівець» вказує на підвищену, суху ділянку посеред заболоченої долини Зубри. Не виключено, що тут колись існувало невелике поселення, адже в давнину острови часто називали острогами, оточеними частоколом.

Для огляду мальовничих краєвидів Підтемного варто піднятися на Лису гору (346 м) на лівому березі Зубри. Звідси відкривається вид на житлову забудову, розташовану в долині річки, яка з усіх боків оточена лісами. Підтемне межує з Товщівським лісом та урочищем Молодилів на північному сході. З глибини лісу Кругле на сході до Зубри впадають два потоки — Угорський та Брачовка. На заході височіють ліси Борове та Деревач. На півдні, на межі з селом Раковець, до Підтемного примикають урочище Тарасівка та ліс Смеречина. Праворуч від течії розташовані пасовисько Бліх та плавні, утворені злиттям болотистого Янового потоку з річкою Зубра.

Завдяки своєму розташуванню Підтемне мало унікальні природні умови захисту від диких звірів та ворогів. Особливий мікроклімат, вишукана рослинність та різноманіття тваринного світу робили це місце справжнім куточком затишку.

Етимологія назви та перші згадки

Дослідник походження карпатських і прикарпатських назв населених пунктів, М. Худаш, висловив припущення щодо походження назви села Підтемне. На його думку, назва існувала від самого початку, а ранні написання Podzymno та Podczemne є лише наслідком канцелярських помилок. Утворення “Підтемне” виникло внаслідок поєднання прийменникової сполуки “під” + “Темне”. Первісне значення — місце або поселення під Темним, тобто біля Темного. Компонент “Темне” — це нині невідомий топонім, що позначав темне урочище або ліс.

Перші літописні згадки, що стосуються села Підтемне, містяться у львівських судових записах від 19 січня 1476 року. У них йдеться про сплату штрафу Богданом з Черемошні, власником Підтемного, Милятич, Винник, Підберізців та Романова. Село Черемошня досі існує у Золочівському районі Львівської області.

Згідно з судовими записами, наступною спадкоємицею села Підтемне стала Маргарита Чемержинська, яка походила зі знатного роду Романовських. Ймовірно, Чемержинською вона стала через чоловіка, який походив із села Чемеринці біля Перемишлян. Рід Чемержинських належав до гербу Драго-Сас. Ще у 1389 році ця осада була передана магнатом Потоцьким Миколаю з Гологір (Biblioteka Ossolinskich, Tom 3, Lwow, 1863).

Родоначальником Романовських був Ян Гліб (Дедькович), русин, який згадується в Романові ще у 1396 році. Його дружина Клара народила трьох синів: Петра, Мартина, Андрія, та доньок Офку і Барбару. До Романовського ключа входили такі відомі поселення, як Глібовичі, Тучне, Волове, Стрілки, Куровичі, Під’ярків, Підгородище, Городиславичі, Дусанів, Свірж. Володарі ключа підписувалися «de Romanow» і належали до гербу Szaława. Ян Гліб помер між 1427 та 1438 роками. Дочки Офка і Барбара вийшли заміж, а син Андрій помер. Вдова Клара пережила чоловіка і згадувалась у документах як «Клара з Романова з синами». Вона померла близько 1443 року. Сини Петро і Миколай стали «нероздільними» правонаступниками всіх маєтків.

У 1454 році помер Петро, і його син Мартин переніс родинний маєток до Свіржа, де, ймовірно, у 1492 році заклав перший оборонний замок. Решта родових володінь, зокрема й Підтемне, були розділені між дядьком Мартина Миколаєм та сестрами Маргаритою і Ядвігою.

Таким чином, спадкоємицею Підтемного стала Маргарита, донька Петра Романовського. Після розподілу великого земельного маєтку, природно, виникли судові суперечки між численними родичами, хід яких детально описано у львівських судових записах.

Судові процеси та майнові суперечки

25 квітня 1486 року Спитко з Ярослава, воєвода Сандомирський і генеральний староста руських земель, подав позов на 200 гривень проти шляхетного Яна Войтицького, стольника львівського, дідича Милятич. Ян Войтицький був братом Яна Клоновського, котрий з 1488 року володів сусіднім селом Товщів. Вельможна Маргарита Чемержинська, дідичка Підтемного, подала скаргу на Яна Войтицького, звинувачуючи його у розкопуванні її ставка.

23 червня, у присутності шанованих Петра Голомбека із Зимної води, Івана Сокільницького, Якуба Чаржовського, Станіслава Малдржика, Маргарита Чемержинська через свого представника поскаржилася на Яна Войтицького. За її словами, він, їдучи на коні, з десятьма супутниками та тридцятьма найманцями напав на маєток Підтемне, розкопав ставок, спустив воду та забрав рибу.

Первісна претензія на 200 гривень була зменшена до 100, але Ян Войтицький відмовлявся її виплачувати, вважаючи, що справу мав би розглядати земський суд, оскільки суперечка стосувалася земського права.

28 червня відбулося наступне засідання, і термін було перенесено на тиждень після свята св. Варфоломія. 1 вересня справу знову відклали на два тижні через відсутність старости Спитка з Ярослава, який брав участь у військових діях. Судові тяжби тривали, і врешті-решт Ян Войтицький досяг свого — староста Спитко передав справу до земського суду.

14 травня 1487 року у львівському суді Матвій, представник Станіслава Малдржика, тенутарія Вербіжа і львівського підстарости, свідчив, що Маргарита Чемержинська, дружина Яна Клоновського, намагалася переманити до свого маєтку селянина Микиту. Микита зізнався, що коли він прийшов до Підтемного, пані Маргарита запропонувала йому залишитися, надавши двох волів, чотирьох свиней та мішок пшениці. Через це він перебував там два тижні.

5 березня 1490 року дідич Милятич Ян Войтицький оскаржив шляхетну Маргариту, дружину Яна Клоновського, за відмову поділитися спадковим маєтком Підтемне – Монастир – Млинівці. Маєток був оцінений у 100 гривень, і він був готовий довести письмово, що йому належить одна третина цієї власності. На це представник Маргарити відповів судді, що його підзахисна володіє маєтком згідно з усіма нормами земського права з часів смерті своєї бабусі. Крім того, термін подання позову давно минув. Тому він вимагав заборонити Яну Войтицькому наближатись до Маргарити Клоновської та визнати, що Ян ніколи не був власником цих маєтків. Згодом Ян Войтицький подав позов на Маргариту через свого представника. Їй було вручено повідомлення — іменем короля з’явитися на судове засідання. Цього ж року Маргарита передала права на володіння Підтемним своєму третьому чоловікові, Янові Клоновському.

У 1494 році йому також належали Монастир та Млинівці (Раковець). 27 березня 1493 року Миколай Przechsta, мешканець Львова, подав позов на Яна Клоновського, дідича Підтемного, вимагаючи сплати штрафу у розмірі 14 гривень, 10 гривень за голову хлопчика та 6 гривень за неявку цього хлопчика Сидора з Підтемного до суду. Сидір побив Миколая у лісі між селами Товщів і Сідлиська. Ян Клоновський звільнив свого хлопчика від ув’язнення і обіцяв під присягою привезти Сидора через чотири дні після приїзду старости Спитка до Львова.

18 серпня 1499 року, у присутності підстарости Вілчка, Андрія Гербурта, Яна Бржоздовського, Рафала з Синяви, Петра Звартовського, Якоба Германовського, Маргарита Клоновська під присягою визволила з ув’язнення в замку свого працьовитого хлопчика Якова, кметя з Підтемного, за умови, що той житиме в мирі з Іваном — замковим візником.

У день святого Валентина, 14 лютого 1500 року, відбулося судове засідання за участю судді Петра зі Звартова, Якоба з Германова та інших. Вельможний Ян Олешницький разом із дружиною Маргаритою з Підтемного відпустив кметів цього села, які перебували на волоському праві, до сусіднього маєтку Яна Дідушицького. Чи називають Олешницьким того ж Клоновського? Варто зазначити, що рід Клоновських походив з містечка Клонов Радомського повіту і належав до гербу Абданк (Herby i familie rycerskie, Tom 2, Kasper Niesiecki).

Серед Олешницьких варто відзначити видатного польського державного діяча, кардинала Збігнєва Олешницького. Канонік Ян Длугош (1415–1480) був його протеже. У 1446 році краківський єпископ Олешницький посідав провідне становище в Польщі.

12 липня 1500 року Мартин Свіржський, племінник Маргарити Клоновської, оскаржив у суді Яна Олешницького щодо речей, які залишилися після смерті його тітки: перли, золоті персні з коштовним камінням, хатнє начиння, срібні ложки, одяг, розшитий перлами, намиста, хутра лисиці, соболя тощо. Він стверджував, що невідомо, хто їх отримав. У свою чергу, Ян Олешницький (Клоновський) звинуватив Мартина Свіржського у самовільному вивезенні військового обладунку, сідел, кінської упряжі та іншого. Мартин відповів, що взяв ці речі з дозволу тітки Маргарити. Староста взяв справу на розгляд протягом тижня, термін було перенесено з метою примирення сторін.

26 липня львівський підкоморій та староста бечський Петро Одновський з Фельштина поскаржився Петрові Мисковському, воєводі белзькому і старості руському, на Яна Олешницького (Клоновського) за те, що той, після смерті своєї дружини Маргарити Клоновської, заволодів 70 флоринами золотих, 500 гривнями простої монети, а також сріблом, перлами, кіньми, домашнім начинням. Цього ж дня на Яна Клоновського, дідича Підтемного і Городиславич, подала позов Ядвіга (сестра Маргарити) Романовська, дідичка Підгородища, вдова Якова Романовського, підчашого львівського. Вона звинуватила його в привласненні всього майна бездітної дружини Маргарити.

Отже, з огляду на позовні заяви родичів Маргарити, можна зробити висновок, що її чоловікові Яну Клоновському після смерті дружини довелося відстоювати свої права на маєтки, але Підтемне залишилося у власності родини Свіржських.

Ще за життя тітки Маргарити Мартин Свіржський не висував претензій на Підтемне, але його погляди кардинально змінилися після її смерті. Підтемне виявилося привабливим шматком власності. В результаті, Мартин Свіржський за підтримки Петра Фельштинського (Одновського зі Збоїск) напав на маєток Підтемне та захопив його. Згодом обох нападників суд звинуватить у незаконному заволодінні чужою власністю. Однак Мартин мав для кого накопичувати майно: його дружина Гелена, з якою він одружився приблизно у 1518 році, народила йому вісьмох дітей, яких він зобов’язаний був наділити маєтками. Вже після смерті Мартина Свіржського у 1530 році було складено документ, що описував розподіл його майна між спадкоємцями. Згідно з цим документом, два сини Мартина, Станіслав і Єжи, отримали десять поселень, серед яких були Підтемне, Монастир і Млинівці, як спільна і неподільна власність.

Цікаво, що Монастир поряд з Підтемим часто згадується як звичайне поселення. Можна припустити, що топонім «монастир» зберігся на цій території від монастиря, який розташовувався тут значно раніше. Адже сліди деяких стародавніх монастирів збереглися лише у назвах урочищ. Наприклад: «підмонастир» біля Лопушни, або «монастирець» на річці Верещиця — неподалік Великої Горожани. Невеликі монастирі при дорогах часто слугували «королівськими стаціями» — місцями, де могла зупинитися на нічліг королівська чета. З часом на цьому місці виникло невелике поселення.

З «Описів землі руської» відомо, що Підтемне залишалося власністю родини Свіржських. Станом на 1578 рік Підтемним володіла Катерина Свіржська (lan. 11, hort. 7, ing. 2, pop.1).

Татарські набіги 1630–1635 років не завадили урбанізаційним процесам. Зруйновані містечка не лише відновлювалися, але й будувалися нові дільниці. Зокрема, у львівському повіті вперше згадується про наявність міської осади з магдебурзьким правом у Підтемному (1626) як власність дідича Миколая Нарайовського — гербу Яніна. Такий статус Підтемне отримало невипадково, адже на той час тут був споруджений невеликий замок, а отже, існувало й підзамче з його мешканцями.

На карті надзубрянських сіл від 1654 року зображено чотирикутний замок з круглими вежами.

Місце для будівництва укріплення було обрано на правому березі річки Зубра, русло якої в районі села Підтемне робить кілька вигинів. На одному з виступів, утворених внаслідок зміни русла річки, розташована невелика височина, на верхньому майданчику якої було вирішено збудувати замок оборонного значення.

Андрій КНИШ

Поширити це:

• Tweet
• Telegram
• WhatsApp

Підсумок від Вісті в Україні:

Ця стаття пропонує глибоке занурення в історію села Підтемне, розкриваючи його географічні особливості, походження назви та ключові моменти розвитку від давнини до пізнього середньовіччя. Вона буде цікавою для тих, хто досліджує історію Львівщини, генеалогію та історію українських поселень. Матеріал насичений історичними фактами, посиланнями на документи та реконструкціями, що робить його цінним джерелом для краєзнавців та істориків.

Джерело: photo-lviv.in.ua