«За Перемогу!» Васяновича та сюрреалістичне польське весілля: кінопрем’єри ОМКФ у столиці

Одеський міжнародний кінофестиваль повертається до столиці: понад п’ять десятків кінострічок демонструватимуть у кінотеатрах «Жовтень» та «Оскар» (ТРЦ Gulliver) з 27 серпня до 4 вересня. У програмі — українські та міжнародні конкурси, гала-прем’єри та спеціальні покази, фокус на кіно з Грузії та Ізраїлю, ретроспектива творів Сергія Буковського, а також секція «Жінки у війську» спільно з рухом Veteranka. 

The Village обрав сім найцікавіших кінокартин з програми 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю в Києві: нова робота Валентина Васяновича, болгарська чорна комедія про білі ночі та війну проти України, сюрреалістична польська «Весілля» 1972 року й документальний фільм про першу жінку-режисерку Грузії, серед інших.

Квитки та розклад показів на фестивалі – тут.

Антиутопічна стрічка «За Перемогу!» представляє післявоєнну Україну – де війну виграли, але «програли суспільство». Дружина й донька головного героя-режисера протягом трьох років перебували в евакуації у Відні й не бажають повертатися додому, родина його друга — також у вигнанні. Єдиною втіхою в житті є знімання кіно, чим він і займається останні 20 років. «Це комедія. Буде сумно, але кіно виходить ніби веселе», — говорив режисер «Атлантиди» та «Відблиску» про свій новий фільм. Семеро з восьми членів знімальної команди «За Перемогу!» грають самих себе.

Кіра готується до еміграції з України, але розпочинається повномасштабна війна. Тепер її маршрут пролягає через: Луганськ – Біла Церква – Київ – Ірпінь – Канберра (Австралія). У своєму дебютному повнометражному фільмі режисер Денис Колесніков поєднує підліткову драму з мюзиклом, а персонажку розкриває через розмови головної героїні з молодшою сестрою та довгі плани Кіри в навушниках.

Перед фіналом Кубка європейських чемпіонів 1985 року футбольні хулігани-фанати «Ліверпуля» перелізли через огорожу на брюссельському стадіоні «Ейзель» та атакували вболівальників своїх суперників – «Ювентуса». Під тиском людей одна зі стін не витримала та впала – 39 осіб загинули. Попри це, матч таки було проведено – «Ювентус» переміг із рахунком 1:0, а Мішель Платіні відзначився з пенальті. 

У своєму художньому фільмі режисерка Теодора Ана Міхай поєднує реальні кадри, щоб пролити світло на недбалість посадовців. Variety зазначає, що стрічка про футбольні заворушення «стає напруженою політичною драмою». На Letterboxd середня оцінка наразі становить 3,5 бала з п’яти.

Акушерка Марина та залізничний диспетчер Ґоша роками збирали в Болгарії невеликі хабарі, щоб поїхати на білі ночі в російський Санкт-Петербург. Однак, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну турагенція раптово зникає разом з усіма їхніми заощадженнями, і в стосунках пари, яка захоплювалася Росією, настає криза.

Це фільм для тих, хто досі б’ється над питанням про те, як про Україну думають за кордоном. Його зняла пара сценаристів-режисерів Крістіна Ґрозева й Петар Валчанов, які разом створюють кіно ще з часів кіношколи. На Rotten Tomatoes – 100% «свіжості» від кінокритиків на основі 11 рецензій.

Документальний фільм співзасновниці об’єднання «Вавилон’ 13» отримав майже 8-хвилинні овації під час прем’єри в Карлових Варах, а тепер — дебютує в Україні на ОМКФ. Це розповідь про трьох добровольців — «Шахту», «Танцора» та «Поттера», які долучилися до війська у 2014-му. Повернувшись додому, вони намагаються звикнути до цивільного життя — аж поки Росія не розпочинає повномасштабне вторгнення.

Це документальний фільм 97-річної Лани Гогоберідзе, яка згадує свою матір Нуцу – першу жінку-режисерку Грузії, репресовану радянською владою. Нуца Гогоберідзе також започаткувала династію режисерок у родині – крім доньки Лани, фільми також знімає її онука Саломе Алексі. Стрічка «Мати і донька» дебютувала на Берлінале у 2024 році. Оцінка на IMDB – 7,7 з 10.

Це сюрреалістична драма-комедія про весілля нареченого з краківської інтелігенції та нареченої із села. Поки вони святкують у заміському котеджі, там з’являються привиди. А режисер Анджей Вайда розмірковує про соціальні класи та панування над Польщею в різні епохи: Пруссія, Російська імперія, Австро-Угорщина. Класичну стрічку польського кінематографа зняли за однойменною п’єсою 1901 року від Станіслава Виспянського. На Rotten Tomatoes – 87% «свіжості» від глядачів.