Європейська фінансова допомога Україні поступово входить у нову еру. Якщо на початкових етапах повномасштабного вторгнення пріоритетом європейських ініціатив було забезпечення макрофінансової стійкості держави, то зараз все більшої ваги набуває питання, як кошти можуть прискорити структурні трансформації в Україні.
Саме в такому контексті слід розглядати оновлення Ukraine Facility та «Плану України» (Ukraine Plan). Йдеться не лише про додаткове фінансування на 2026 рік, а й про зміну механізму надання Україні частини європейських коштів. Новий підхід робить систему більш гнучкою у випадках часткового виконання реформ, водночас суворіше прив’язує фінансування до змін, безпосередньо пов’язаних з європейською інтеграцією.
Для Києва це означає знижений ризик втрати фінансування через окремі невиконані аспекти, але й менше можливостей обмежуватися формальним втіленням реформ. ЄС все більше оцінюватиме не лише факт прийняття необхідних рішень, а й те, наскільки вони трансформують діяльність державних інституцій.
Від «фінансування в обмін на реформи» до «фінансування за рух до ЄС»
Ukraine Facility з самого початку була побудована за принципом: Україна отримує кошти за умови виконання узгоджених з ЄС реформ та індикаторів. Такий підхід дозволив пов’язати фінансову підтримку з модернізацією країни, а не тільки з покриттям бюджетного дефіциту.
Однак у цієї системи є вразливе місце. Формальний індикатор не завжди здатний адекватно відобразити складність реформи, особливо коли її реалізація залежить від кількох незалежних інституцій. В українському контексті це посилюється війною, браком кадрів та необхідністю одночасно виконувати значну кількість внутрішніх та міжнародних зобов’язань.
Тому перехід до часткового врахування виконання індикаторів має значення далеко за межами конкретних виплат. ЄС фактично визнає, що реформа не завжди вписується у схему «виконано чи не виконано», а її результат іноді потребує оцінки з урахуванням контексту.
Водночас принцип «фінансування в обмін на реформи» не зникає. Змінюється його акцент: важливішим стає не саме дотримання формальної процедури, а ступінь наближення України до визначеного результату.
Це є особливо важливим на тлі переговорів про вступ до ЄС. Реформи, які включаються до оновленого «Плану України», дедалі більше мають бути пов’язані з критеріями переговорного процесу та адаптацією українського законодавства до права ЄС. Фактично, фінансова обумовленість поступово стає одним з інструментів просування України до членства.
8,3 мільярда євро — не головна зміна
Додаткові 8,3 мільярда євро фінансування на 2026 рік є важливою складовою оновленої конструкції, проте саме збільшення фінансового ресурсу не пояснює її значення. Загальна програма Ukraine Facility передбачає понад 50 мільярдів євро грантів і позик до 2027 року для підтримки бюджету, відновлення, реконструкції та модернізації України.
Різні частини цього фінансування функціонують за різною логікою. Оборонна складова не прив’язується безпосередньо до виконання реформ, тоді як бюджетна підтримка залежить від виконання визначених Україною та ЄС зобов’язань.
Тому ключове питання для Києва полягає не лише в тому, скільки коштів надає Європа, а й у тому, які рішення Україна має прийняти, щоб ці кошти отримати. І тут відбувається важлива трансформація: умови фінансування дедалі чіткіше пов’язуються з процесом вступу до ЄС.
Євроінтеграція поступово виходить за межі окремого зовнішньополітичного напрямку. Вона стає частиною бюджетної, судової, антикорупційної та управлінської політики держави.
ВАКС показав вразливість старої моделі
Найбільш показовим прикладом проблеми старої системи став конкурс до Вищого антикорупційного суду. Україна мала заповнити 25 вакансій у ВАКС, а виконання цього індикатора було оцінено у 300 мільйонів євро.
Проте конкурс 2024 року завершився значно слабшим результатом, ніж очікувалося: вдалося призначити лише двох суддів. Пізніше критерії конкурсу були змінені, що дозволило розширити коло кандидатів, а у травні 2026 року Вища кваліфікаційна комісія суддів рекомендувала до призначення вже 22 суддів.
Цей приклад демонструє обмеженість суто формального підходу. Україна очевидно досягла прогресу у виконанні зобов’язання, однак не досягла початкового показника повністю. За старою логікою це могло поставити під загрозу всю пов’язану з індикатором суму.
За новою моделлю ЄС може врахувати «значний обсяг» виконання і визначити відповідну частину фінансування. Для Києва це означає знижений ризик втрати сотень мільйонів євро через неповне виконання складного індикатора.
Водночас зростає роль Європейської комісії в оцінюванні результату. Якщо раніше виконання можна було перевірити за чітким критерієм, то тепер більшої ваги набуде питання, наскільки фактичний прогрес є достатнім.
«Значний обсяг» — гнучкість чи новий ризик
Поняття «значного обсягу» дозволяє не карати Україну максимально за кожне відхилення від встановленого графіка. Для країни, яка перебуває у стані війни, це є важливою перевагою, оскільки на виконання реформ можуть впливати обставини, що не залежать безпосередньо від уряду.
Але гнучкість має свою ціну. Чим менше в системі жорстких кількісних критеріїв, тим більшого значення набуває оцінка Європейської комісії. Україні доведеться не лише виконувати реформи, а й переконливо демонструвати їхній результат.
Отже, нова модель зменшує ризик автоматичної втрати коштів, але водночас збільшує політичну вагу переговорів між Києвом та Брюсселем. Від української влади вимагатиметься дедалі більше доказів того, що виконання конкретного індикатора справді наближає систему до європейських стандартів.
Дострокова реформа стає фінансово вигідною
Ще одна зміна стосується випередження графіка. Нова система передбачає можливість отримати фінансування раніше у разі дострокового виконання відповідних реформ.
Це змінює модель поведінкового стимулювання. Якщо раніше головним завданням було не пропустити дедлайн, то тепер у держави з’являється додаткова мотивація виконувати складні зобов’язання якомога швидше.
Для політично чутливих реформ це може мати особливе значення. Уряд і парламент отримують додатковий аргумент на користь швидкого прийняття рішень, адже результатом може стати не лише політична оцінка, а й більш раннє надходження коштів.
Для ЄС така модель також є вигідною: вона стимулює Україну не просто виконувати узгоджений календар, а за можливості випереджати його.
Чому найбільші кошти прив’язані до антикорупційних реформ
Розподіл коштів за новими індикаторами демонструє, які саме зміни Брюссель вважає критичними. Значна частина фінансових стимулів припадає на судову систему, прокуратуру та антикорупційні органи — сфери, від яких безпосередньо залежить оцінка верховенства права в Україні.
До оновленого Ukraine Facility увійшли вісім із десяти пунктів так званого «плану Качка-Кос», а їхня сукупна фінансова «вартість» може наближатися до 2 мільярдів євро. Зокрема, 390 мільйонів євро передбачено за ухвалення антикорупційної стратегії до 2030 року та державної антикорупційної програми, а ще 550 мільйонів євро — за відновлення конкурсного відбору прокурорів Офісу Генерального прокурора та регіональних прокуратур.
Окремі виплати пов’язані зі змінами до Кримінального процесуального кодексу, забезпеченням НАБУ доступом до незалежної судової експертизи, реформуванням ДБР та вдосконаленням процесу відбору членів ВККС.
Такий перелік свідчить, що ЄС фінансово стимулює не просто економічні реформи, а зміни, які визначатимуть якість української держави. Для Брюсселя незалежність судової системи, спроможність антикорупційних органів та прозорий відбір прокурорів є фундаментом майбутнього членства України.
Найбільший виклик — не ухвалити, а трансформувати
Система, яка фінансує реформи, неминуче стикається з ризиком формального виконання. У держави залишається спокуса зробити те, що легко виміряти: ухвалити закон, запровадити процедуру, провести конкурс або призначити посадовців.
Однак інституційні зміни не завжди можна виміряти одним рішенням. Закон може залишитися без ефективної імплементації, а нова процедура — існувати лише формально. Для України це особливо актуально у сфері правосуддя та боротьби з корупцією, де створення нової інституції саме по собі ще не гарантує трансформації системи.
Тому перед Європейською комісією постає не менш складне завдання, ніж перед українською владою: оцінювати не лише формальне виконання, а й якість результату. Якщо зараховуватиметься лише наявність закону чи процедури, система ризикує стимулювати імітацію реформ. Якщо ж оцінюватиметься практичний результат, фінансовий механізм стане значно потужнішим стимулом для реальних перетворень.
Фінансовий стимул стає частиною переговорів про членство
Найважливіший наслідок оновлення Ukraine Facility полягає у поступовому злитті двох процесів — фінансування України та її вступу до ЄС.
Раніше ці напрями можна було розглядати окремо: Україна отримувала фінансову допомогу, а паралельно виконувала рекомендації ЄС щодо членства. Тепер дедалі більше реформ одночасно стають і умовами фінансування, і елементами переговорного процесу.
Це змінює внутрішню ціну євроінтеграції. Відкладення складної реформи може мати не лише політичні наслідки у відносинах із Брюсселем, а й конкретний фінансовий вплив на державний бюджет.
Водночас для української влади це створює додатковий ресурс для проведення реформ. Європейські вимоги можна підкріплювати фінансовим аргументом, особливо коли йдеться про рішення, які зустрічають опір усередині політичної системи.
Отже, Ukraine Facility стає своєрідним мостом між фінансовою підтримкою та переговорним процесом про членство: кошти допомагають впроваджувати реформи, а реформи відкривають доступ до наступних фінансових ресурсів.
Що це означає для України
Нова модель має для України кілька очевидних переваг. Часткове виконання реформи більше не обов’язково означає втрату всієї пов’язаної з нею суми, а дострокове виконання може прискорити отримання коштів. Крім того, фінансова прив’язка створює додатковий стимул для просування політично складних реформ.
Але одночасно зростає відповідальність української влади. Чим більше коштів залежить від реформ, тим дорожчим стає їхнє відкладання. А чим більшої ваги набуває оцінка реального результату, тим менше залишається можливостей для формального виконання умов.
У цьому й полягає головний парадокс нової системи: ЄС робить правила більш гнучкими щодо форми, але жорсткішими щодо суті.
Україна може не виконати окремий індикатор на 100% і все одно отримати частину фінансування. Але просто ухвалити закон або запровадити процедуру буде надалі недостатньо, якщо за цими діями не буде реального інституційного результату.
Оновлений «План України» тому варто розглядати не лише як перелік реформ із прив’язаними до них сумами. Він поступово перетворюється на фінансовий механізм євроінтеграції, в якому кошти, реформи та переговори про членство стають складовими єдиного процесу.
Для України це водночас можливість і виклик: отримувати фінансування швидше та використовувати європейські вимоги для просування складних реформ, але водночас довести, що зміни відбуваються не лише в законодавстві, а й на практиці у функціонуванні державних інституцій. Саме від цього залежатиме не тільки доступ до наступних траншів, а й темп руху України до членства в Європейському Союзі.
Діана Горбачук, Київ
Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.ukrinform.ua