Історія створення повнометражного художнього фільму «Місто» – непростий шлях. Цей проєкт існував ще до повномасштабного вторгнення як задум сучасної інтерпретації твору одного з найвизначніших представників Розстріляного відродження Валерʼяна Підмогильного. У 2022-му він здобув перемогу на пітчингу Держкіно, роботу над стрічкою розпочав режисер Михайло Маслобойщиков, проте після повномасштабного вторгнення відбулися певні зміни, зокрема, змінився режисер та первинний акторський склад.
Остаточна версія фільму належить режисеру та кінознавцю Станіславу Битюцькому, для якого «Місто» стане повнометражним дебютом. Він також адаптував сценарій та запропонував продюсерській команді свіже рішення, пов’язане з музичною субкультурою.
Продюсерами виступили Дмитро Суханов («Мої думки тихі», «Медовий місяць») та Валерія Сочивець («Ля Палісіада», «Із завʼязаними очима», «Зарваниця»). Оператор-постановник – Володимир Усик («Ля Палісіада», «Медовий Місяць»), художник-постановник – Максим Німенко («Стоп-Земля», серіал «Кава з кардамоном»). Проєкт реалізується за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Зйомки «Міста» тривали в теплу пору року і завершилися 9 липня, далі – постпродакшн, міжнародна фестивальна прем’єра та довгоочікуваний український кінопрокат. Ми побували на завершальному знімальному дні і готові поділитися деякими деталями.
БУЛО ВАЖЛИВО ЗНІМАТИ НА РЕАЛЬНИХ ВЕЧІРКАХ ТА ЗАПРОШУВАТИ СПРАВЖНІХ МУЗИКАНТІВ
Перекласти книгу, тим паче таку відому, на сучасний сценарій і перенести сюжетну лінію на століття вперед – нелегке завдання. Завданням режисера-сценариста було не просто відтворити життя літературних героїв на екрані, а показати справжність проживання цієї історії в сучасних реаліях. Тому фокус сценарію суттєво змінився – зараз «Місто» це історія про Київ часів російсько-української війни, в яку інтегровано субкультуру вечірок електронної музики.
Для автора сценарію та режисера було принципово, щоб у фільмі брали участь ті, хто живе тут і зараз – відвідує такі вечірки, розуміє життя свого покоління. У багатьох другорядних ролях – непрофесійні виконавці, а якщо це діджей-сет, то за пультом – справжній діджей.
«Для створення атмосфери було важливо знімати в реальних місцях і запрошувати справжніх, дуже цікавих музикантів. У нас грають – Богдан Заєць, Антон Сомінарист, Мар’яна Клочко, Слава Ліпшеєв. Фільм показує цю музичну спільноту і її ключові події. Це те, що насправді звучить зараз в електронних клубах Києва», – поділився режисер.
Музичний супровід до фільму створили композитори Еміль Асадов та Геннадій Бойченко.
СЮЖЕТНІ ЛІНІЇ ЗБЕРЕЖЕНІ, ПРОТЕ ПЕРЕБУДОВАНІ НА ТАКІ, ЩО МОГЛИ Б РОЗГОРНУТИСЯ В СЬОГОДНІШНЬОМУ КИЄВІ
Щодо жанрової складової фільму, то команда визначає її як «історія дорослішання під час війни».
«Поступово сценарій трансформувався і відходив від тексту Підмогильного в сенсі підкорення міста героєм. У нас це, скоріше, історія про те, як дорослішає нове покоління, живучи з травмами війни. Це історія дорослішання в умовах війни. Ось такий жанр ми бачимо зараз», – говорить пан Станіслав.
За його словами, процес створення «Міста» просувався добре, попри складні умови, і той факт, що зйомки іноді збігалися з повітряними тривогами. Було безліч моментів, які могли б усе зіпсувати чи зупинити, але команді вдалося подолати всі перешкоди.
Робота над сценарієм тривала майже два роки. На запитання, наскільки далеко він відійшов від літературного першоджерела, Станіслав Битюцький усміхається: «На сто років». І додає, що в романі дуже вдала структура, з якою він міг легко працювати, щось доповнювати, уявляти, що б сталося з героями в наш час. Конструкція та сюжетні лінії збережені, проте адаптовані до реалій сьогоденного Києва.
Він зазначив, що після 2014 року буквально зачитувався українською класикою і заново відкривав її для себе, так само як зараз, з початком повномасштабного вторгнення, нові покоління відкривають її для себе, що є надзвичайно важливим, оскільки дає не тільки величезну кількість цікавої інформації та досвіду, а й розуміння власного коріння та ідентичності.
У РОМАНІ ГЕРОЙ ШУКАВ СЕБЕ В ЛІТЕРАТУРІ, У ФІЛЬМІ – В ЕЛЕКТРОННІЙ МУЗИЦІ
Головний персонаж фільму, як і в книзі – Степан Радченко – приїжджає до великого міста, аби знайти себе у професії. Проте у Підмогильного це була сфера літератури, у фільмі – електронна музика.
«Професійна складова у фільмі змінена на ту, яка, на нашу думку, є також надзвичайно важливою тут і зараз. Електронна сцена Києва і те, що створює нині сучасна українська електронна музика, є надзвичайно значущими. Бути тут у контексті, відвідувати такі музичні заходи – це так само, як тоді було ходити на літературні події. Електронні клуби – культове місце для цієї субкультури, і воно дуже резонує з молоддю, представником якої був Степан сто років тому в романі Підмогильного. Сьогодні нашому Степанові двадцять чотири роки, і його легко уявити на такій події», – розповів режисер.
У стрічці залишилися незмінними три важливі для контексту роману жіночі персонажі: Зосю зіграла Марія Ковальова, Надійку – Яна Колодійчук, а Риту – Анастасія Малахова.
«Ми зберегли їхні стосунки зі Степаном, але намагалися переосмислити, як би ці стосунки виглядала через століття. Як саме вони б трансформувалися, як би загалом змінювалася гендерна поведінка, дозволені й недозволені межі, які існували тоді, і які є зараз», – пояснив Битюцький.
Режисер фільму «Місто» Станіслав Битюцький та актор Максим Рягін
СПОДІВАЮСЯ, ЩО ФІЛЬМ ВІДКРИЄ П’ЯТЬ-ШІСТЬ НОВИХ ІМЕН АКТОРІВ
Режисер разом із кастинг-директоркою Аллою Самойленко довго шукали виконавців, бо, на його думку, кастинг – це дев’яносто відсотків успіху фільму. Результатом пошуку він залишився дуже задоволеним.
«Коли я побачив відеопроби Максима Рягіна, то одразу відзначив його типаж, який дуже цікаво вирізняється серед акторів його покоління. І ще до того, як ми зустрілися особисто і провели проби, я розумів, що це головний кандидат на роль Степана. Згодом усе це підтвердилося. Загалом у кіно існує дефіцит свіжих, талановитих облич, але, якщо їх шукати, то вони є. Ми знайшли багато цікавих молодих акторів, для багатьох фільм стане дебютом. Сподіваюся, відкриємо п’ять-шість нових імен», – поділився режисер.
Разом із молоддю у «Місті» також виступають відомі українські актори Акмал Гурезов («Уроки толерантності»), Євгенія Непиталюк («Бачення метелика»), Максим Панченко («Я, Ніна»).
Виконавець головної ролі Максим Рягін
За словами виконавця головної ролі Максима Рягіна, його Степан суттєво відрізняється від персонажа Підмогильного – за книгою він ветеран Першої світової, який щойно повернувся з війни, у фільмі – це сучасний молодий хлопець, якому 24 роки, він не брав участі у бойових діях, проте вже травмований війною – пережив полон на півдні України. Сучасний Степан у столиці проходить шлях від розгубленого провінціала до впевненого у власних силах виконавця на електронній сцені міста.
Перед початком роботи над роллю, актор не тільки перечитав роман, щоб освіжити в пам’яті історичний контекст, але й занурився у світ електронної музики, в якому живе сучасне втілення його персонажа.
«Стас (Битюцький – ред.) ознайомив мене з культурою електронної музики, оскільки я доти зовсім не мав із нею жодного зв’язку. І коли ми вже пройшли етап відбору кандидатів, то почали відвідувати електронні вечірки, для мене це було щось нове. Досить символічно, що першим місцем, куди я прийшов знайомитися з цією субкультурою, був клуб, де сьогодні проходить наш фінальний знімальний день», – розповів Максим Рягін.
Режисер фільму «Місто» Станіслав Битюцький
ХОЧЕТЬСЯ, ЩОБ МОЛОДІ ЛЮДИ ДИВИЛИСЯ ФІЛЬМ І ВПІЗНАВАЛИ СЕБЕ
Команда фільму вважає, що глядацька аудиторія «Міста» не має чітко визначеної вікової категорії, але молодь однозначно впізнаватиме в цьому кіно себе.
«Та й старше покоління, гадаю, під час перегляду згадуватиме власну юність. Навіть, не в контексті електронної сцени чи вечірок, а в сенсі відчуття, коли ти молодий і можеш робити певні помилки, за які не так соромно, як коли тобі вже сорок чи більше років. – говорить Станіслав Битюцький, – Ми хотіли створити якісне універсальне кіно про Київ тут і зараз. Про буденне життя молодих людей, без зайвого драматизму. Так, ми всі зараз страждаємо, ми всі відчуваємо біль, але часом – посміхаємося, живемо не лише війною, а звичайними повсякденними речами».
Він додав, що насправді дуже здивований тим, що цей фільм стане першою кінематографічною адаптацією «Міста» Підмогильного, бо така ідея витала в повітрі.
«Але так склалося, що ми будемо першими. Наш фільм дуже ніжний, красивий, дещо сумний, меланхолійний, як і наше життя», – розповів режисер та сценарист кінострічки «Місто» Станіслав Битюцький.
Любов Базів. Київ
Фото Олександра Клименка, Артема Гвоздкова
За даними порталу: www.ukrinform.ua