Піратський гріх: чому ром заміняв воду на кораблях
Коли ми згадуємо піратів, у голові одразу вимальовуються образи з культових фільмів: вільний вітер, романтика морських пригод та, звісно ж, нескінченні бочки з ромом. Здається, що для цих морських вовків спиртне було невід’ємною частиною будь-якого дозвілля. Однак, реальність, як це часто буває, виявилася значно прозаїчнішою та суворішою, ніж вишукані голлівудські сценарії.
“Болотяна свіжість”: сумна доля прісної води
Забезпечення команди прісною водою було однією з найскладніших логістичних задач епохи великих географічних відкриттів. Без води людина не може прожити й тижня, а морські подорожі до дальніх країн тривали місяцями. Судна брали на борт тисячі літрів прісної води, яку зберігали у великих дерев’яних бочках. Проте, через високу температуру та природну пористість дерева, вода вже за кілька тижнів перетворювалася на справжню “брагу”: у ній розводилися водорості, утворювався слиз, а кишкові палички та інші мікроорганізми формували цілі екосистеми. Вода ставала зеленою, неприємно в’язкою і мала такий сморід, що сучасній людині було б важко навіть наблизитись до неї.
Моряки, хоч і не були вибагливими гурманами, змушені були пити цю рідину, пропускаючи її через тканину або просто крізь стиснуті зуби, аби відфільтрувати від плаваючих хробаків та іншої живкості. Жахливий присмак гниття чи болота був меншим злом порівняно з небезпекою зневоднення. Хоча, ризик підхопити дизентерію та померти від неї був надзвичайно високим.
Алкоголь як рятівний круг
Поширений міф про те, що піратські кораблі були заповнені готовим гроґом, є цілковитою вигадкою. Зберігати розбавлену воду було марною тратою дорогоцінного місця. Пірати діяли набагато винахідливіше.
На борт брали бочки з міцними спиртними напоями, найчастіше ромом чи бренді, а також окремі бочки з прісною водою. Коли вода починала “цвісти” і набувати неприємного запаху, її змішували з алкоголем.
Спирт діяв як дезінфектор, знищуючи патогенну мікрофлору і роблячи воду безпечнішою для споживання. Крім того, алкоголь ефективно маскував огидний присмак зіпсованої рідини.
Відомий “грог” з’явився значно пізніше. У 1740 році британський адмірал Едвард Вернон, якого прозвали “Старим Грогом” (Old Grog, через його плащ з грубої вовняної тканини), був стурбований тим, що його моряки надто часто напивалися і ставали недієздатними. Він видав наказ розбавляти щоденну порцію рому водою. Хоча матроси були незадоволені втратою міцності напою, цей захід дозволив заощадити алкоголь і подовжити термін придатності води.
Адмірал Вернон також радив додавати до напою лайм для покращення смаку. Моряки сприймали це як смакову добавку до свого “коктейлю”, не здогадуючись, що вітамін С у цитрусових допомагає запобігти цинзі та випаданню зубів — проблема, яка стала очевидною лише через пів століття.
Екстремальне меню: дощ, лід та… кров
А що робити, коли прісна вода закінчувалася, а запаси рому вичерпалися? У таких екстремальних умовах вмикався режим виживання.
Зливи були справжнім подарунком долі. Команда розтягувала брезент, вітрила та підставляла всі доступні ємності, щоб зібрати кожну краплю дощової води. Це був єдиний шанс отримати дійсно чисту питну воду.
Чому не кип’ятили морську воду? При випаровуванні солона вода перетворюється на прісний пар. Моряки про це знали, але головною проблемою були дрова. Розпалювати багаття на дерев’яному кораблі посеред океану було небезпечно, а запас палива був дефіцитнішим навіть за воду. Витрачати дрова на дистиляцію могли дозволити собі лише в умовах повної катастрофи.
Існує також романтична байка про те, що морські черепахи мають спеціальні міхури з чистою водою. Це міф. Якщо піратам вдавалося спіймати черепаху, її дійсно могли використати для втамування спраги, але пили вони не воду, а кров або лімфатичну рідину (вона менш солона, ніж морська вода). Звучить неапетитно, але коли ти тиждень не пив, вибір стає невеликим.
Відомий дослідник Джеймс Кук був більш винахідливим. Під час своїх плавань у холодних водах він збагнув, що айсберги — це, по суті, замерзлий прісний сніг. Його команди підпливали до крижаних брил, відколювали шматки та топили їх на борту корабля, отримуючи чисту прісну воду.
Життя моряка тих часів навряд чи нагадувало безтурботну пригоду під пісні про “Йо-хо-хо”. Вони не були гурманами, що насолоджувалися витриманим ромом. Найчастіше вони змішували міцний алкоголь із гнилою водою, щоб просто дожити до прибуття в наступний порт.
Порада від Вісті в Україні:
Ця інформація допоможе краще зрозуміти суворі реалії морського життя минулих століть. Вона показує, наскільки цінною була навіть зіпсована вода і як винахідливість та витривалість допомагали морякам долати життєві труднощі. Це цікавий історичний екскурс, який розвіює багато романтичних міфів про піратів.
Джерело новини: ukr.media