Сучасні бабусі: Де поділися берегині сімейного вогнища?
“Я звернувся до своєї матері з пропозицією, чи не бажає вона провести літо на дачі разом із онукою. Натомість отримав відповідь, що вона не збирається сидіти склавши руки, адже в неї є город, чоловік… Своїй колишній дружині я поки що нічого не сказав, адже навесні я сам поставив їй умову, що дочка літо проведе у “моїх”, а тут такий поворот. Отже, як мені діяти у цій ситуації?”
“Коли мої дочки збиралися заміж, я одразу їм заявила: на мою допомогу з онуками особливо не розраховуйте. Годинку-дві кілька разів на тиждень побути з дітьми — будь ласка, але ставати повноцінною нянею я не планую”.
“Я прошу свою маму посидіти з дітьми, але вона одразу робить незадоволене обличчя. Від онуків воліє триматися на відстані. Діти вже намагаються уникати її, вона навіть просить, аби її не називали бабусею, і робить це в ультимативній формі. Чесно кажучи, я ображений на неї”.
Сьогодні у нашій “жіночій розмові” панує гаряча дискусія: ми обговорюємо, як змінилися сучасні бабусі. І чому очікування свіжих домашніх смаколиків, в’язаних шкарпеток та повного самозречення дедалі рідше збігаються з реальністю. Давайте спробуємо розібратися, куди зникла та сама бабуся з народних казок, і хто зайняв її місце.
Бабуся з минулого: Мистецький образ чи колективна пам’ять?
Коли ми згадуємо про бабусь “старого зразка”, наша уява одразу малює ідеалізований, дещо плаский образ, схожий на ілюстрацію з дитячої книги. На голові — неодмінно хустка, в руках — качалка, а на столі — величезний пиріг, прикрашений абрикосовим варенням. У такої бабусі було три основні життєві пріоритети: теплі шкарпетки, що сушаться на батареї, смачне малинове варення та ситний суп із фрикадельками.
Однак, важливо зазначити, що подібні бабусі були далеко не в кожної родини. Існували й ділові жінки, які завжди кудись поспішали, й “театральні” пані, і навіть бабусі, що перебували “на віддаленому зв’язку”, чия любов обмежувалася лише подарунками на Новий рік. Образ всезагальної доброї бабусі — це, скоріше, архетип, помилка нашої колективної пам’яті.
Такий образ був продуктом суспільства, де вихованням дітей займалися усі: від багатопоколінних родин до сусідів і навіть держави. Як часто люблять казати: “Виховання — це не справа однієї людини”. Натомість сьогодні ми намагаємося покласти функції цілого гурту на одну жінку.
Бабусі в сучасному світі: Виклики капіталізму
Не варто забувати про просту істину: бути бабусею в часи, коли майже все було безкоштовним, і бути нею зараз, коли навіть умовно-безкоштовних речей стає все менше, — це, як кажуть в Одесі, “дві великі різниці”.
Сучасну бабусю ніхто не буде утримувати просто так. Відчула біль у спині, коліть у боці чи потребує візиту до стоматолога — будь ласка, доведеться витрачатися. На сьогодні дефіцитом є хіба що гроші, а жінки, як відомо, є найвразливішою групою в цьому плані.
Як влучно висловлюються на вулицях: “Пенсійний вік підняли, тому про бабусь доведеться забути. Працювати доведеться до останнього”. Отже, фінансовий аспект вплинув на всіх, і на бабусь також. Добре, якщо є певні заощадження. А якщо їх немає?
Світ спокус проти “служби”: Нові пріоритети
У класичних бабусь минулого спокус було значно менше. Їхніми основними заняттями були телевізор, спілкування біля під’їзду та, можливо, відвідування театру. Вони виконували функцію суспільного контролю, були справжніми главами сімей, а інколи й тиранами, керуючись принципом “мої діти — мої правила”.
Сучасні діти прагнуть самостійності та свободи. Але якщо ми прибираємо функцію контролю, що тоді залишається від образу бабусі? Чи не стає вона просто “прислугою”?
Як кажуть мої знайомі матері: “Зараз потрібна саме прислуга, яка виконуватиме вказівки від початку до кінця, дотримуючись модних дієтичних рекомендацій та режиму дня, а не просто бабуся”.
Натомість сучасна жінка віком 50+ має безліч цікавіших занять. Це можуть бути подорожі (за наявності фінансових можливостей), хобі, активне користування інтернетом, а також власний особистий простір.
“Мені хочеться жити повноцінним життям, а не бути прислугою для власних дітей. Якщо мені ніхто не допоможе в старості — я готова до цього. Але не факт, що допомагають тим, хто все життя присвятив своїм дітям”, — розповіла мені якось жінка старшого віку, прогулюючись із онукою у парку.
Підсумки: Трансформація ролі бабусі
Історія героя з нашого заголовка викликає неоднозначні почуття. Чоловік поставив ультиматум колишній дружині: “Дитина влітку буде у моїх батьків”. Але він забув запитати самих батьків! Зручно бути “паном” за чужий рахунок. Чи не намагається колишній чоловік зіграти роль турботливого батька руками своєї матері?
Загальна ситуація виглядає досить складною. З одного боку, ми маємо спогади про “святих” жінок, які “години стояли біля плити, самі зціджували молоко і помирали в муках, заробивши горб”. З іншого — сучасних жінок, які пережили буремні 90-ті, працювали на кількох роботах і тепер, нарешті, хочуть пожити для себе.
Схоже, інститут бабусі трансформується разом із нами. Не можна хитрим шляхом перекладати батьківські обов’язки на плечі інших. Догляд за дітьми — це відповідальність батьків. А бабусі? Бабусі — це для любові, для святкових моментів, а не для другої зміни біля плити після основного робочого дня.
Порада від Вісті в Україні:
Ця стаття допомагає зрозуміти, чому сучасні бабусі все частіше відмовляються від ролі нянь. Вона пояснює, що головне — це взаємна повага та розуміння нових реалій. Бабусі — це джерело любові та підтримки, а не безкоштовна робоча сила. Важливо будувати стосунки на взаємній повазі, а не на очікуваннях, які можуть не виправдатися.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: ukr.media