Чому давні римляни їли напівлежачи: Секрети статусу та травлення
Ілюстрація створена нейромережею Nano Banana.
Здається, чим старша людина, тим більше спогадів про материнські настанови, що забороняли їсти, сидячи на дивані. Якби така мама звернулася до самого Юлія Цезаря, її, ймовірно, чекала б доля стати здобиччю для левів.
У Стародавньому Римі, якщо ви дозволяли собі приймати їжу сидячи, це могло свідчити про ваш соціальний статус. Так, ви могли бути або представником нижчих верств, або рабом, що поспіхом перехопив щось у місцевій термополії (античного закладу швидкого харчування), поспішаючи у своїх справах.
Символ статусу та комфорту
Прийняття їжі сидячи за столом вважалося ознакою поспіху. Натомість, справжній патрицій цінував розслаблення та спокій. Така поведінка під час трапези була своєрідною демонстрацією високого соціального становища, аналогічною сучасним публікаціям фотографій з бізнес-лаунжу аеропорту, де ви, зручно вмостившись у кріслі, попиваєте коктейль, тоді як інші стоять у черзі на посадку.
Еволюція давньоримських трапез
Спочатку ця привілей була доступна виключно чоловікам. Жінки, навіть дружини заможних громадян, мали сидіти поруч на стільцях, спостерігаючи за розслабленими чоловіками. Принцип рівноправ’я ввійшов у побут пізніше, коли римські пані зрозуміли, що в напівлежачому положенні можна вмістити більше десертів, і також пересіли на кушетки.
Фізіологічні причини вибору пози
Зазирнувши до давньоримських фресок, можна помітити, що вони майже завжди зображені, що лежать на лівому боці, спираючись на лівий лікоть. Така позиція звільняла праву руку для зручного доступу до їжі або напоїв.
Але чому саме лівий бік? Людський шлунок має несиметричну, викривлену форму, що нагадує квасолю або флягу. Лежачи на лівому боці, шлунок природно провисає, дозволяючи їжі спокійно осідати, а шлунковому соку — залишатися в нижній частині, не потрапляючи до стравоходу. Якщо ж лягти на правий бік, ця “фляга” перевертається, що часто призводить до печії та кислотного рефлюксу.
Римляни, звісно, не мали доступу до сучасних медичних обстежень, але шляхом багатовікового досвіду та, ймовірно, численних дегустацій вин, вони інтуїтивно дійшли висновку: саме лежачи на лівому боці можна насолоджуватися ситною вечерею з вином, не страждаючи від дискомфорту.
Архітектура задоволення: Трикліній
Меблі, що використовувалися для таких трапез, називалися лектусом, а спеціально обладнані для цього кімнати — триклініями. Їхня конструкція нагадувала літеру “П”: три широкі кушетки розміщувалися навколо столу з їжею. На кожній кушетці зручно розташовувалися троє людей, що робило ідеальну кількість гостей для вечірки — дев’ять осіб.
Давні римляни навіть дотримувалися правила: “Не менше кількості Харит (три), але не більше кількості Муз (дев’ять)”. Якщо гостей було більше, виникала тіснява, а якщо менше — вечірка ставала менш жвавою.
На відміну від греків, які спершу їли, а потім вдавалися до випивки, римляни надавали перевагу поєднанню: їжа, вино, обговорення актуальних пліток, зокрема про імператора, і знову їжа.
Римляни настільки цінували розслаблене положення, що навіть створювали свої твори та писали закони, перебуваючи в напівлежачому стані. Вважалося, що таке розслаблення м’язів сприяє кращій роботі мозку.
А тепер спробуйте самі: ляжте на бік, спираючись на лікоть, і спробуйте написати хоча б пост в Instagram іншою рукою. Ймовірно, це буде непросто. Саме тому патриції часто диктували свої думки рабам-секретарям, які сиділи поруч на незручних стільцях і записували.
Порада від Вісті в Україні:
Ця інформація розкриває цікаві аспекти побуту та культури давніх римлян, показуючи, як навіть звичні речі, як-от прийом їжі, можуть бути пов’язані зі статусом, фізіологією та соціальними нормами. Це чудовий приклад того, як вивчення історії може просвітити нас щодо різноманіття людських звичаїв та інновацій, що впливають на наше життя.
За матеріалами: ukr.media